Гамкало Іван-Ярослав Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

ГА́МКАЛО Іван-Ярослав Дмитрович (01. 05. 1939, с. Городище Королівське, нині Жидачів. р-ну Львів. обл.) — диригент, педагог, музико­знавець, музично-громадський діяч. Професор (1991). Член-кореспондент АМУ (2001). Народний артист УРСР (1982). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Закін. Львів. консерваторію (1963; кл. диригува­н­ня М. Колес­си). Працював у Львів. театрі опери та балету (1958–63 — суфлер, диригент), Дрогоб. муз.-драм. театрі (1963– 65 — зав. муз. частини і диригент), Київ. театрі опери та балету (1965–67 — диригент-стажист, від 1970 — диригент), Донец. філармонії (1968–70 — гол. диригент симф. оркестру). Водночас був викл. Дрогоб. пед. ін­ституту і муз. училища (1963–65), Київ. консерваторії (нині Нац. муз. академія України, 1977–81 і від 2000) та Київ. університету культури і мистецтв (1981–2000), ген. дир. — худож. кер. Нац. симф. оркестру України (1997–99). Для виконав. манери Г. характерна увага до найтонших деталей усіх аспектів виконуваних творів, об­умовлена впливом пред­ставника чес. школи М. Колес­си, і, водночас, емоційність, мас­штабність, характерна для рос. виконав. школи К. Симеонова. Подібно до своїх попередників — В. Тольби, К. Симеонова, С. Турчака, Г. багато уваги приділяє роботі зі спів­аками, формуван­ню муз.-вокал. образу. Під його керівництвом на сцені Київ. театру опери та балету дебютували М. Стефʼюк, А. Кочерга, Л. Забіляста, В. Гришко, В. Лукʼянець та ін. Оперний репертуар Г. налічує бл. 50 ви­став. Здійснив по­становки ви­став: «Травіата» Дж. Верді (1966), «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1971, 1989, 1994), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1978, 1988), «Царева наречена» М. Римського-Корсакова (1982, 1988, 1998), «Наймичка» М. Вериківського (1984), «Князь Ігор» О. Бородіна (1989), «Мойсей» М. Скорика (2006; усі — Нац. опера України); «Чародійка» П. Чайковського (Самар. театр опери та балету, РФ) та ін. Під керівництвом Г. здійснено перші викона­н­ня ви­став: «Казка про загублений час» Ю. Рожавської (1971), «Ніжність» В. Губаренка (1972, 2001), «На русалчин Великдень» М. Леонтовича (1977), «Анна Ярославна — королева Франції» А. Рудницького (1995, 1-е викона­н­ня в Україні; усі — Нац. опера України). На сцені Нац. філармонії України здійснено театраліз. версії: «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1992), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1993), «Травіата» Дж. Верді (1994), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1995), «Сокіл» Д. Бортнянського (1996 — вперше українською мовою), «Не­звичайна чайна, або Жовтий лелека» О. Костіна (1997, 1-е викона­н­ня), «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова, «Гайдамаки» К. Стеценка і Р. Ґлієра (за поемою Т. Шевченка, обидві — 1999), «Поет» Л. Колодуба (2004). Гастролі у Росії, Німеч­чині, Швейцарії, Іспанії, Франції, Нідерландах та ін. країнах. Під керівництвом Г. записано низку творів у фонди Укр. радіо; музику до т/ф «Спокута» (1986, за оперою «Наймичка» М. Вериківського) та «Запорожець за Дунаєм» (1987, за однойм. оперою С. Гулака-Артемовського). Від 1992 — чл.-засн. і чл. правлі­н­ня Європ. академії муз. театру (Ві­день), від 1993 — чл. правлі­н­ня, від 1997 — президент товариства «Україна–Вірменія». Г. — наук. консультант і автор в УРЕ, УРЕС, енциклоп. довід­нику «Митці України» (К., 1992; 2-е вид. — «Мистецтво України», К., 1997), чл. редколегій ЕСУ, енциклопедії «Мистецтво України» (т. 1, К., 1995). Йому належить низка дослідж. з питань історії муз. виконавства, зокрема «Симфонічне виконавство в Україні» // «Мист. обрії», К., 1999; «До про­блем музичного джерело­знавства: Стан укр. біо­бібліо­графії» // Там само, 2002.

Літ.: Луців В. Маестро Іван Гамкало // Укр. думка. Лондон, 1995, 11 трав.; Муратова В. Маестро української опери // ГУ. 1997, 4 лют.; Цегельська Л. Заслужений мистець // Свобода. Нью-Йорк, 1997, 20 берез.; Єфімов О. Диригує під­несено й натхнен­но // Театр.-концерт. Київ. 2004. № 3; Білан А. Одержимість // УК. 2004. № 5.

О. М. Немкович

Завантажити статтю