Третьяченко Георгій Миколайович

ТРЕТЬЯЧЕ́НКО Георгій Микола­йович (13. 04. 1926, Київ — 13. 12. 1997, там само) — фахівець у галузі міцності матеріалів. Доктор технічних наук (1964), професор (1967). Державні премії УРСР (1969) та України (1993) в галузі науки і техніки, СРСР (1982), премія імені О. Дин­ника НАНУ (1997). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1952). Працював 1952 в Ін­ституті чорної металургії АН УРСР; 1952—55 — у Лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР; 1955—66 — в Ін­ституті металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР; 1966—96 — завідувач від­ділу Ін­ституту про­блем міцності НАНУ (усі — Київ); водночас 1974—89 — професор Київського політехнічного ін­ституту. Роз­робив теорію термовтомного руйнува­н­ня матеріалів у різних фізико-хімічних середовищах; сформулював критерії по­шкоджуваності внаслідок різних фізико-хімічних і механічних процесів; за­пропонував роз­глядати небезпечний стан матеріалу як сукупність граничних змінень внутрішньої енергії, ентропії, функцій Гібса та Гельмгольця; разом із Б. Карпіносом і Л. Кравчуком роз­робив методи фізичного моделюва­н­ня небезпечних неу­сталених станів матеріалу енергетичного обладна­н­ня; створив унікальне обладна­н­ня для екс­периментального дослідже­н­ня руйнації зразків та елементів кон­струкцій в інтенсивних фізичних полях; разом з Л. Кравчуком та Р. Куріатом дослідив вплив високотемпературного агресивного середовища на де­градацію механічних характеристик матеріалів авіаційного й космічного при­значе­н­ня; роз­робив теоретичні та екс­периментальні методи дослідже­н­ня процесів тепло- та масооб­міну в складних елементах кон­струкцій.