Чернов Анатолій Михайлович

ЧЕРНО́В Анатолій Михайлович (07(20). 02. 1914, м. Омськ, Росія — 20. 04. 1981, Київ) — живописець, графік, художник-монументаліст. Брат Б. Чернова, дід Олександра, прадід Марини Ващенків. Член Асоціації художників Червоної України (до 1932), Спілки радянських художників (1939). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. 1930—32 на­вчався в Київському художньому технікумі (викладачі К. Трохименко, О. Бізюков). Закінчив Московський ін­ститут образотворчих мистецтв (1938; викладачі І. Грабар, О. Дейнека, С. Герасимов; спочатку ви­вчав графіку, від 1936 — монументальний живопис). 1943—45 — художник армійської газети політвід­ділу 43-ї армії; 1948—49 — викладач монументального живопису Московського вищого художнього училища; від 1950 — науковий спів­робітник Ін­ституту монументального живопису і скульптури (Київ). Основні галузі — монументально-декоративне мистецтво, станковий живопис та графіка. У монументальному мистецтві в умовах панува­н­ня соцреалізму прагнув від­творити українську національну стилістику, фундаторами якої свого часу були В. і Ф. Кричевські, М. Бойчук та його послідовники. Живописні, графічні роботи мають реалістичну манеру зображе­н­ня, пі­знавані завдяки напруженій, пере­важно холодній колірній гамі, під­силеній символічним змістом та несподіваними тональними контрастами. Виконавець монументальних робіт (ескізи, роз­писи у техніці фрескового живопису, мозаїчні панно): монументально-декоративний роз­пис зали «Героїки соціалістичного будівництва» (1938—41) та фреска «Сталін­градська битва» (1946—48) Палацу Рад, роз­пис плафона в клубі «Комтресту» (1948), фресковий роз­пис «Партія і народ» у клубі заводу «Шарикопідшипник» (1949; усі — Москва). Творчу діяльність в Україні роз­почав 1951: роз­писав плафони у фойє Палацу шахтарів у с-щі Рутченкове (нині в межах Донецька), Жовтневого палацу культури та консерваторії імені П. Чайковського (обидва — 1958), павіль­йон УРСР на Всесоюзній сільськогосподарській ви­ставці в Москві (тематична композиція «Зу­стріч в Україні гостей з братніх республік», 1953); створив керамічне панно на фасаді кінотеатру в м. Яготин (Київська обл.), мозаїчну композицію «Спорт» в магазині «Іграшки» в Пасажі (обидва — 1964), мозаїчні панно «Радянський спорт» на фасаді будівлі тенісного корту Республіканського стадіону (нині «Олімпійський», 1964—67; усі — Київ), «Ранок», «Родючість», «Сімʼя», «Будівельники», «На сторожі» на житлових будинках та стели «Комсомол» і «Слава праці» (різьблений рельєф, смальта, керамічна плитка, натуральне камі­н­ня) у Кривому Розі (Дні­пропетровська обл., 1965—71; спів­авт.), «Юність» у Молодіжному салоні (Київ, 1976). У 1970-х рр. виконав низку мозаїчних панно в Молдові, зокрема в Будинку культури с. Мінжир.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю