Чернов Анатолій Михайлович
ЧЕРНО́В Анатолій Михайлович (07(20). 02. 1914, м. Омськ, Росія — 20. 04. 1981, Київ) — живописець, графік, художник-монументаліст. Брат Б. Чернова, дід Олександра, прадід Марини Ващенків. Член Асоціації художників Червоної України (до 1932), Спілки радянських художників (1939). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. 1930–32 навчався в Київському художньому технікумі (викладачі К. Трохименко, О. Бізюков). Закінчив Московський інститут образотворчих мистецтв (1938; викладачі І. Грабар, О. Дейнека, С. Герасимов; спочатку вивчав графіку, від 1936 — монументальний живопис). 1943–45 — художник армійської газети політвідділу 43-ї армії; 1948–49 — викладач монументального живопису Московського вищого художнього училища; від 1950 — науковий співробітник Інституту монументального живопису і скульптури (Київ). Основні галузі — монументально-декоративне мистецтво, станковий живопис та графіка. У монументальному мистецтві в умовах панування соцреалізму прагнув відтворити українську національну стилістику, фундаторами якої свого часу були В. і Ф. Кричевські, М. Бойчук та його послідовники. Живописні, графічні роботи мають реалістичну манеру зображення, пізнавані завдяки напруженій, переважно холодній колірній гамі, підсиленій символічним змістом та несподіваними тональними контрастами. Виконавець монументальних робіт (ескізи, розписи у техніці фрескового живопису, мозаїчні панно): монументально-декоративний розпис зали «Героїки соціалістичного будівництва» (1938–41) та фреска «Сталінградська битва» (1946–48) Палацу Рад, розпис плафона в клубі «Комтресту» (1948), фресковий розпис «Партія і народ» у клубі заводу «Шарикопідшипник» (1949; усі — Москва). Творчу діяльність в Україні розпочав 1951: розписав плафони у фойє Палацу шахтарів у с-щі Рутченкове (нині в межах Донецька), Жовтневого палацу культури та консерваторії імені П. Чайковського (обидва — 1958), павільйон УРСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві (тематична композиція «Зустріч в Україні гостей з братніх республік», 1953); створив керамічне панно на фасаді кінотеатру в м. Яготин (Київська обл.), мозаїчну композицію «Спорт» в магазині «Іграшки» в Пасажі (обидва — 1964), мозаїчні панно «Радянський спорт» на фасаді будівлі тенісного корту Республіканського стадіону (нині «Олімпійський», 1964–67; усі — Київ), «Ранок», «Родючість», «Сім’я», «Будівельники», «На сторожі» на житлових будинках та стели «Комсомол» і «Слава праці» (різьблений рельєф, смальта, керамічна плитка, натуральне каміння) у Кривому Розі (Дніпропетровська обл., 1965–71; співавт.), «Юність» у Молодіжному салоні (Київ, 1976). У 1970-х рр. виконав низку мозаїчних панно в Молдові, зокрема в Будинку культури с. Мінжир.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «41-й рік», «Мобілізація» (обидва — 1941), «На шляхах війни», «Німці в Малому Ярославці», «На фронтовій дорозі» (усі — 1942), «У Берліні», «Східна Пруссія» (обидва — 1945), «Хоста», «Будинок відпочинку художників у Хості» (обидва — 1946); живопис — «М. Гоголь», «Лісова пісня» (обидва — 1951), «Б. Хмельницький», «Після битви під Жовтими Водами», «Присяга на вірність у Софійському соборі 17 січня 1654 р.», «Запорозький козак», «І. Богун» (усі — 1953–54).
Рекомендована література
- Ващенко М. Творчий шлях художника-монументаліста Анатолія Чернова // Вісн. Львів. АМ. 2013. Вип. 24.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
