ХОМЕ́НКО Іван Софронович (11(23). 11. 1892, Він­ниця — 10. 04. 1981, м. Анака­прі, о-в Капрі, Італія) — бібліє­знавець, пере­кладач, церковний діяч УГКЦ. Після закінче­н­ня Він­ницької класичної гімназії 1913 вступив на історико-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві, однак в умовах 1-ї світової війни після 3-го курсу залишив на­вча­н­ня. Учителював на Він­нич­чині; після Лютневої революції 1917 був ін­структором УЦР на Київщині. Від травня 1918 працював у МЗС Української Держави. У червні того ж року за сприя­н­ня Д. Марковича у складі дипломатичної місії ви­їхав до Відня, де слухав лекції у місцевому університеті. По­зна­йомився із митрополитом Андреєм Шептицьким, який направив його на філософсько-богословські студії до Риму: на­вчався в Українській (1921–23) і Грецькій (1923–25) колегіях, Папському ін­ституті східних студій (1923–24). У 1923 здобув докторат з філософії. У звʼязку з хворобою пере­рвав на­вча­н­ня, мешкав у Австрії, Франції, Швейцарії, від 1938 був дияконом при кафедрі греко-католицького собору в м. Каунас (Литва). 1940 повернувся до Риму, рукопокладений на священ­ника. Маючи слабке здоровʼя, після 2-ї світової мешкав і душпастирював на о-ві Капрі. Тут під патронатом архі­єпис­копа УГКЦ на еміграції І. Бучка роз­почав роботу над пере­кладом Біблії. Над першою редакцією працював 12 років (1945–57). Повний пере­клад Святого Письма Старого і Нового Завітів завершив і видав 1963 у Римі. У процесі роботи Х. скори­стався най­авторитетнішими з наукового по­гляду текс­тами Біблії, а також від­критими в той час т. зв. Кумранськими рукописами, урахував здобутки світового бібліє­знавства. Пере­кладач домігся високої точності у пере­дачі змісту і форми оригіналу, мова його транс­формації яскрава і багата, у ній від­чутні риси подільських говірок. Мовно-стилістичне редагува­н­ня пере­кладу Х. здійснили І. Костецький, В. Барка, М. Орест. У Він­ниці 2016 на честь Х. пере­йменовано вулицю та 2 провулки.