Симиренко Альдона Емілівна

СИМИРЕ́НКО Альдона Емілівна (1857, помістя Млодзянів Ковельської губ. — 1934, Київ) — громадсько-політична діячка. Дружина Левка, мати Володимира, бабуся Олекси Симиренків та Тетяни Симиренко-Торп. Народилася у родині польських шляхтичів землевласників Гружевських, була вихована в патріотичному дусі й присвятила своє життя народу і боротьбі проти московського самодержавства. Навчалася на медичному відділі Вищих жіночих курсів у Санкт-Петербурзі. Була членкинею підпільного Червоного Хреста та революційних організацій у Варшаві, Санкт-Петербурзі. У серпні 1878 заарештована за участь у замаху на Олександра ІІ, після перебування у в’язниці 1880 вислана без суду в адміністративному порядку до Східного Сибіру (Росія) «за справою 137». У липні цього ж року в Нижньому Новгороді познайомилася із майбутнім чоловіком, 1883 обвінчалися у в’язничній церкві. Після заслання від 1887 подружжя мешкало на родинному Платоновому хуторі у с. Мліїв (нині Черкаського р-ну Черкаської обл.). Тут не змогла вона знайти корисного заняття і 1894 повернулася до праці у революційному Червоному Хресті в Полтаві, згодом у Києві.

Завантажити статтю