СИМИРЕ́НКО Левко Платонович (06(18). 02. 1855, с. Мліїв Черкаського пов. Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 06. 01. 1920, там само) — вчений-селекціонер, помолог, теоретик і практик садівництва. Син Платона (див. Симиренки), чоловік Альдони, батько Володимира, дід Олекси Симиренків та Тетяни Симиренко-Торп. Член-кореспондент Бельгійського товариства садівників (1894), почесний член Французького помологічного товариства (1895). Золота медаль Французького товариства садівників (1913). Велика золота медаль імені Х. Стевена (1914). У 1873 вступив на фізико-математичний факультет Університету св. Володимира у Києві, закінчив природничий факультет Новоросійського університету в Одесі (1879), де зблизився з місцевими народницькими гуртками, на чолі яких стояв А. Желябов. Восени 1879 за революційну діяльність був заарештований і в адміністративному порядку висланий на 8 р. до Східного Сибіру (Росія). На заслан­ні (м. Красноярськ) працював садівником у місцевого золото­промисловця, організував будівництво теплиць і оранжерей, заклав основи міського саду. 1887 повернувся до Млієва й повністю присвятив себе роз­витку вітчизняного садівництва. За короткий термін на базі батьківських садів створив маточний колекційний сад і помологічний роз­садник, що став найкращим у Російській імперії та однією з найбагатших помологічних збірок у Європі (понад 3 тис. сортів, форм та видів рослин). Створив власну систему вирощува­н­ня садивного матеріалу і випрацював нову агротехнічну методику. Зробив значний внесок у роз­виток помології: всебічно ви­вчав зі­брані ним сорти, покращував селекційним шляхом якість місцевих, акліматизовував чужі та виводив нові, вказуючи, для яких ра­йонів вони є пер­спективними. Чимало з ви­вчених і рекомендованих ученим сортів плодових культур міцно уві­йшли в промисловий сортимент України та ін. країн, серед яких — сорти яблуні («Ренет шампанський», «Роз­марин білий», «Ренет канадський», «Пармен зимовий золотий», «Ренет Ландсберзький»), груші («Бон Кретьєн Вільямс», «Улюблена Клапа», «Бере Лігеля»). Від 1888 часто від­відував Крим, здійснив опис і помологічну характеристику сортименту місцевих промислових садів. При своєму роз­саднику заснував школу садівників, від якої веде свою історію Ін­ститут помології НААНУ (від 1958 — імені С.). Перші результати ви­вче­н­ня власної помологічної колекції виклав у «Генеральному каталозі» (1901). У 1917 помологічний роз­садник із колекцією плодових культур націоналізовано, С. став його директором і науковим керівником. Убитий неві­домим, на думку більшості дослідників, — агентом ВЧК. У Млієві 1970 від­крито Симиренків родини Меморіальний музей, а також встановлено памʼятник С. У Києві, Дні­прі, Одесі, Черкасах, м. Мерефа (Харківська обл.) його імʼям на­звано вулиці, у м. Біла Церква (Київська обл.) — вулицю і провулок, у Сімферополі — провулок. 1980 Президією АН УРСР засновано премію імені С.