Фольварочний Василь Іванович
ФОЛЬВА́РОЧНИЙ Василь Іванович (30. 01. 1941, с. Нападівка Лановецького, нині Кременецького р-ну Тернопільської обл. — 05. 02. 2022, Київ, похований у Чернівцях) — письменник, громадський діяч. Батько І. Фольварочного, чоловік Т. Пишнюк. Член НСПУ (1969), НСТДУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (2001). Переможець Всесоюзного конкурсу за найкращу п’єсу (1977). Премії імені С. Воробкевича (2000), імені Д. Загула (2009), Фундації родини Воскобійників (США, 2010), імені Братів Б. та Л. Лепких (2016), імені Є. Плужника «Київ» (2017). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2006, 2010, 2016).
Навчався в Чернівецькому (від 1958), закінчив Львівський університет (1963). Працював учителем, журналістом у редакціях газет Буковини й Житомирщини, завідувачем літературної частини Житомирського обласного музично-драматичного театру, в органах виконавчої влади в Чернівцях, зокрема заступником голови облдержадміністрації (1991–93), заступником директора Науково-дослідного центру буковинознавства при Чернівецькому університеті (1993–97). Секретар (1974–76), відповідальний секретар (1976–90) Чернівецького осередку НСПУ. Директор Будинку письменників (2002–06), 1-й заступник голови Київської організації та голова об’єднання драматургів (від 2003) НСПУ. Голова обласної організації Конгресу української інтелігенції (1997–2001), 1-й заступник голови товариства «Просвіта» (від 2008). Літературну діяльність розпочав 1960. Виступав у різних жанрах — поезія, проза, драматургія.
Автор низки збірок поезій; документальних повістей «Сонце в зернині» (1972), «Цілющі джерела», «Під зорями братерства» (обидві — 1975), «Земля Жижиянових правнуків» (1980); романів «Сказ», «Обірвані струни» (обидва — 2004), «Чорний бумер» (2008; усі — Київ), «Зорі отчого краю» (Т., 2011) та ін.; п’єс «Складна гама» (1968), «Друге цвітіння» (1969), «Екзамен на зрілість» (1974), «Не проспати роси», «Вода отчої криниці» (1978; у 1983 поставлена на сцені Тернопільського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка), «Травнева музика» (1979), «І прийде день», «Світлиця для прийдешнього», «Дитячі забави» (усі — 1988), «Богдан» (2003), «Доки море перелечу» (2005), «Пастка» (2006).
У його епічному п’ятитомнику «Симон Петлюра» (2009–16) постала українська реальність кінця 19 — початку 20 ст. у всіх надіях, протиріччях і невдачах, коли український народ отримав ще один історичний шанс відновити свою державність, але належним чином не скористався ним. Роман густо «заселений» добре відомими історичними постатями — М. Грушевський і М. Міхновський, І. Франко та Ю. Коцюбинський, Є. Чикаленко і В. Винниченко та ін. У романі «Хрещеники Сталіна» (2012) відображено антиукраїнську асиміляційну політику на західноукраїнських землях окупаційної влади «визволителів» зі Сходу. «Розчахнута душа» (2014; усі — Тернопіль) — це роман-сповідь, але на широкому тлі, зокрема ідейних борінь, переборювання тисків, провокацій, якими були 1950–70-і рр. в Україні. Творчості поета Михайла Ткача присвятив роман-хроніку «Сніг на зеленому листі» (2013), співака Д. Гнатюка — «На висотах орлиного лету» (2015; обидва — Чернівці). Останній твір «Син церкви — син України» (Т., 2023), виданий після смерті автора, — роман-сповідь про митрополита Йосифа Сліпого, який був непоступливим борцем за права свого народу перед носіями безвір’я більшовицького мороку зла.
2024 НСПУ та Тернопільське й Чернівецьке земляцтва в Києві заснували Літературну премію імені Фольварочного.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Тривога: Поезії. К., 1966; Ростуть сини: Поезії. Уж., 1967; Досвіток: Поезії. К., 1968; Уроки вірності: Поезії. К., 1976; Течія: Поезії. Уж., 1982; Жива вода: П’єси. К., 1983; Родовід: Вибр. поезії. Уж., 1992; Спокуса: Драми. Чц., 2000; Пересолений мед: Комедії. Чц., 2000; Соняшник на балконі: Вибр. поезії. К., 2005.
Рекомендована література
- Гордасевич Г. Рядків довершених заради: роздуми над сторінками збірки віршів// Вітчизна. 1977. № 5;
- Хомова О. Психологія людини в драматургії Василя Фольварочного // Дивослово. 2010. № 2;
- Дігай Т. Лановецька сага // Тернопіль. 2011. № 4;
- Мельничук Б. Василь Фольварочний: вірність покликанню // Лан: Альм. Т., 2015. Вип. 2;
- Романюк О. Життєвий та творчий нажинок Василя Фольварочного // Слово Просвіти. 2016, 18–24 лют.;
- Мельничук Б., Фарина І. Письменник та історичний портрет // Українська літературна газета. 2017, 27 січ.
Завантажити статтю
Людина 
