Сиротенко Олександр Іванович
СИРОТЕ́НКО Олександр Іванович (10(22). 06. 1897, слобода Ворожба Сумського пов. Харківської губ., нині місто Сумського р-ну Сумської обл. — 16. 10. 1975, Київ) — живописець, педагог. Батько Н. Сиротенко, дід С. Вовка. Член АХЧУ (1925–29), СХУ (1932). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди. Закінчив Київський художній інститут (1927; майстерня Ф. Кричевського), де 1934–69 і викладав: від 1935 — доцент, 1947–69 — професор кафедри живопису й композиції; 1931–34 — викладач Харківського художнього інституту. Працював у галузях станкового живопису та малюнка. Основні жанри — портрет, пейзаж, натюрморт. Для творів С. характерні струнка продумана композиція, ретельний рисунок, гармонійний колорит, узагальнення дійсності, ліризм образів. Портрети виразні, з психологічною характеристикою. Учасник мистецьких виставок від 1910-х рр. Персональна — у Києві (1988 — посмертна). Деякі полотна художника зберігають у Національному художньому музеї України, Національному музеї історії України, Національному музеї Т. Шевченка (усі — Київ), Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Закарпатському художньому музеї (Ужгород), Вінницькому краєзнавчому музеї, зібранні Чернігівського відділу культури. Серед учнів — О. Вовк, М. Малишко, В. Марусенко, О. Минка, Т. Московка, А. Оверчук, В. Одайник.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Відпочинок» (1927), «Сім’я шахтаря» (1929), «Материнство» (1932), «Натюрморт з червоною стрічкою» (1934), «На просторі (Дівчина читає “Козбаря”)», «Устим Кармалюк» (обидва — 1938), «Клас проти класу», «Оборона “Арсеналу” у 1918 р.» (обидва — 1941), «Жінка в червоній хустині» (1944), «Дружина в українському вбранні» (1946), «Дівчина» (1947), «Поле» (1949), «Явори» (1950), «Вечоріє» (1953), «Біля могили Т. Шевченка» (1960), натюрморт «Осінні кольори», «Над Дніпром» (обидва — 1970).
Рекомендована література
- Олександр Сиротенко: Каталог виставки творів. К., 1988;
- Блюміна І. Живописець і педагог // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. Вип. 5. К., 1988;
- Її ж. Один з перших // Вечір. Київ. 1988, 20 груд.;
- Її ж. Непомітний, але визначний // Наш час. 1997, 4 лип.