Габерляндт Міхаель
ГАБЕРЛЯ́НДТ Міхаель (Haberlandt Michael; 29. 09. 1860, м. Унґаріш Альтенбурґ, нині Мошонмодьороввар, Угорщина — 14. 06. 1940, Відень) — австрійський етнолог, антрополог та індолог. 1882 здобув докторат з філології у Віденському університеті, 1892 захистив габілітаційну дисертацію з народознавства, здобувши звання доцента. Від 1910 — професор. 1894 заснував Австрійське народознавче товариство та Музей народознавства у Відні, 1895 — науковий журнал «Zeitschrift für österreichische Volkskunde», який редагував понад 40 років. 1911–23 — директор Австрійського етнографічного музею, член-кореспондент АН Австрії. Наукові дослідження: індологія, слов’янська етнографія, культурологія. Цікавився народознавством західних українських земель. Підтримував зв’язки з І. Франком, В. Гнатюком, З. Кузелею та іншими членами НТШ. 1904 був причетний до організації етнографічної експедиції НТШ на Бойківщину (в експедиції взяли участь І. Франко, Ф. Вовк, З. Кузеля). В період між світовими війнами, за висновками спеціальної комісії, своєю діяльністю і працями сприяв поширенню ультраправих ідей.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Der altindische Geist. In Aufsätzen und Skizzen. Leipzig, 1887; Völkerkunde. Zweite... Auflage. Leipzig, 1906; Die Völker Europas und des Orients. Leipzig; Wien, 1920; Österreich, sein Land und Volk und seine Kultur. 2 Auflage. Wien, 1927; Die Völker Europas und ihre volkstümliche Kultur. Stuttgart, 1928 (співавт.).
Завантажити статтю
