СОКОЛО́В Микола Микола­йович (Соколов Николай Николаевич; 31. 05. 1890, с. Яригіно, нині Смоленської обл., РФ — 1973, м. Пушкін, нині Санкт-Петербурзької міськради) — російський лікар-хірург. Доктор медичних наук (1937, без захисту дисертації), професор (1931). Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Московський університет (1914). Від 1922 викладав у 2-му Ленін­градському медичному ін­ституті (нині Санкт-Петербург). 1931–41 — завідувач кафедри загальної хірургії Одеського медичного ін­ституту та водночас завідувач щелепно-лицьової клініки Українського ін­ституту стоматології (Одеса). Під час 2-ї світової війни емігрував, після її заверше­н­ня повернувся та працював лікарем. Наукові дослідже­н­ня з про­блем пластичної хірургії та від­новної хірургії облич­чя. За­пропонував низку методик оперативних втручань при стегновому та паховому грижосічен­ні, випадін­ні прямої кишки, орхіпексії при крипторхізмі.