ТРУШ Роман Іванович (23. 08. 1914, Львів — 21. 08. 1998, там само) — спортс­мен, фінансист. Син І. Труша та А. Драгоманової-Труш, онук М. Драгоманова та Л. Драгоманової-Кучинської (див. Драгоманови), брат Аріадни та Мирона Трушів, двоюрідний племін­ник Лесі Українки. Майстер спорту та заслужений тренер УРСР зі стрільби з лука. На­вчався в Державній академічній гімназії у Львові (1924–32), закінчив Державні торгово-економічні курси у Львові (1932–33). Працював бухгалтером ко­оперативного банку «Центробанк» (1936–37), нафтового під­приємства «Газоліна» (1937–39), хлібтресту (1941–44); головним бухгалтером екс­плуатаційного від­діле­н­ня тресту «Укргаз» (1939–41), 2-го завод­управлі­н­ня тресту «Укрголовхліб» (1944–47), обкому проф­спілки робітників місцевої промисловості (1948–53) та робітників будівництва та промбудматеріалів (1954–63; усі — Львів); економістом-ревізором у Львівській раді народного господарства (1963–65); за­ступником головного бухгалтера Львівського університету (1965–69), бухгалтером трикотажної фірми «Промінь» (від 1969, Львів). Захоплювався різними видами спорту: хокеєм, великим тенісом, волейболом, футболом і стрільбою з лука. Належав до проводу спортивного товариства «Україна» (Львів), стояв біля витоків його хокейної секції (1931). Входив до складу молодіжної хокейної команди «Україна» (1931–32). Пере­йшов до польської хокейної команди міста Закопане (1934). Після 2-ї світової війни став одним із перших львівських тренерів із хокею. Найбільших успіхів досягнув у стрільбі з лука. У складі львівської команди пере­міг у чемпіонаті з цього виду спорту (Польща, 1937). Упродовж 20-ти р. організовував змага­н­ня лучників «Прикарпатська стріла» в Бориславі (Львівська обл.). Створив і роз­робив методологію радянської школи з цього виду спорту. Голова Львівської облради добровільного спортивного товариства «Буревісник» (1954). Тренер зі стрільби з лука добровільного спортивного товариства проф­спілок УРСР «Авангард» (від 1958). Неодноразово ви­ступав старшим тренером із стрільби з лука збірної команди УРСР для її участі в спартакіадах (1963, 1964). Виховав плеяду спортс­менів (зокрема Т. Образцову, Ю. Тимергазіна, В. Ломова, Л. Снісаренко), згодом — чемпіонів світу та рекордсменів СРСР. На початку 1980-х рр. спільно із се­строю Аріадною пере­дав батьківський будинок у дар українському народові з метою організації Труша Івана Художньо-меморіального музею. Після смерті сестри він опікувався малярською спадщиною батька, пере­дав до музейного архіву частину документального спадку та меморіальні речі родини Трушів. З його ініціативи й за без­посереднього сприя­н­ня у Львові 1997 встановлено памʼятник І. Трушу (скульптор С. Олешко, архітектор М. Ягольник). І. Труш виконав у 1930-х рр. порт­рет сина, що зберігають у Національному музеї у Львові.