ЧА́ГОВЕЦЬ Василь Юрі­йович (18(30). 04. 1873, х. Патичиха по­близу с. Зару­д­дя Роменського пов. Полтавської губ., нині Роменського р-ну Сумської обл. — 19. 05. 1941, Київ) — фізіолог. Доктор медицини (1903), професор (1909), академік АН УРСР (1939). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1897), де й працював від 1903. У 1898–1902 служив військовим лікарем. Від 1909 — завідувач кафедри фармакології Харківського університету; від 1910 — завідувач кафедри фізіології здорової людини Університету св. Володимира у Києві, від 1921 — завідувач кафедри нормальної фізіології Київського медичного ін­ституту, 1936–41 — завідувач кафедри фізіології 2-го Київського медичного ін­ституту; водночас 1928–41 — завідувач лабораторії фізіології праці Київського НДІ гігієни праці та професійних захворювань. Основоположник електрофізіології, започаткував її новий напрям — електрогастро­графію. Ви­вчав електричні явища у стінці шлунка, електронаркоз, можливості викори­ста­н­ня математичних методів у біо­логії. За­стосувавши теорію електролітичної дисоціації шведського фізико-хіміка С.-А. Ар­реніуса для поясне­н­ня електричних явищ у живому організмі, сформулював іонну теорію походже­н­ня біо­електричних явищ у живих тканинах. Створив струн­ний гальванометр та за­пропонував використовувати його як електрокардіо­граф. За кошти винагород та гонорарів пере­обладнав батьківський будинок у сільську лікарню, під час від­пусток надавав у ній без­оплатну допомогу. 2013 НАНУ заснувала премію імені Ч. за видатні наукові роботи у галузі фундаментальної та прикладної фізіології. 1957 у Києві ви­дано «Из­бран­ные труды в одном томе» вченого.