Чаговець Василь Юрійович

Визначення і загальна характеристика

ЧА́ГОВЕЦЬ Василь Юрійович (18(30). 04. 1873, х. Патичиха поблизу с. Заруддя Роменського пов. Полтавської губ., нині Роменського р-ну Сумської обл. — 19. 05. 1941, Київ) — фізіолог. Доктор медицини (1903), професор (1909), академік АН УРСР (1939). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1897), де й працював від 1903. У 1898–1902 служив військовим лікарем. Від 1909 — завідувач кафедри фармакології Харківського університету; від 1910 — завідувач кафедри фізіології здорової людини Університету св. Володимира у Києві, від 1921 — завідувач кафедри нормальної фізіології Київського медичного інституту, 1936–41 — завідувач кафедри фізіології 2-го Київського медичного інституту; водночас 1928–41 — завідувач лабораторії фізіології праці Київського НДІ гігієни праці та професійних захворювань. Основоположник електрофізіології, започаткував її новий напрям — електрогастрографію. Вивчав електричні явища у стінці шлунка, електронаркоз, можливості використання математичних методів у біології. Застосувавши теорію електролітичної дисоціації шведського фізико-хіміка С.-А. Арреніуса для пояснення електричних явищ у живому організмі, сформулював іонну теорію походження біоелектричних явищ у живих тканинах. Створив струнний гальванометр та запропонував використовувати його як електрокардіограф. За кошти винагород та гонорарів переобладнав батьківський будинок у сільську лікарню, під час відпусток надавав у ній безоплатну допомогу. 2013 НАНУ заснувала премію імені Ч. за видатні наукові роботи у галузі фундаментальної та прикладної фізіології. 1957 у Києві видано «Избранные труды в одном томе» вченого.

Завантажити статтю