ШИМАНО́ВСЬКИЙ Віталій Микола­йович (12. 11. 1928, с. Антонівка Узинського, нині Білоцерківського р-ну Київської обл. — 27. 10. 2000, Київ) — фахівець у галузі будівельної механіки. Батько О. Шимановського. Доктор технічних наук (1979), професор (1983), член-кореспондент НАНУ (1982). Державна премія України в галузі науки і техніки (1994). Закінчив Київський гі­дромеліоративний ін­ститут (1954). Від­тоді працював у тресті «Мостобуд № 1», ін­ституті «Київді­протранс»; 1962–80 — у НДІ будівельних кон­струкцій: від 1975 — за­ступник директора; від 1980 — директор ін­ституту «УкрНДІ­проєкт­сталькон­струкція» (обидва — Київ); водночас 1980–90 — професор кафедри металевих і деревʼяних кон­струкцій Київського інженерно-будівельного ін­ституту. Спочатку наукова діяльність була присвячена про­блемам мостобудува­н­ня, потім багато уваги приділяв теоретичним та екс­периментальним дослідже­н­ням залізобетон­них труб, панелей і оболонок. 1965 роз­почав ви­вче­н­ня висячих систем. Зробив значний внесок у дослідже­н­ня формо­утворе­н­ня стрижньових сталевих кон­струкцій, роз­виток теорії висячих систем, зокрема кон­струкцій з ниток скінченої жорсткості; роз­робле­н­ня методів під­силе­н­ня будівельних кон­струкцій і технічного пере­озброє­н­ня під­приємств з урахува­н­ням змін у часі схеми споруди, властивостей матеріалів і навантажень. Спроєктував низку нових типів навісних покрит­тів, оригінальних металевих кон­струкцій, резервуарів. 2000 ін­ституту «УкрНДІ­проєкт­сталькон­струкція» присвоєно імʼя Ш., а на фасаді будівлі встановлено меморіальну дошку. 2005 на його честь на­звано вулицю, на якій роз­ташований Ін­ститут.