Холостенко Микола В’ячеславович

ХОЛОСТЕ́НКО Микола Вʼячеславович (07. 02. 1902, Київ, за ін. даними — м. Лодзь, Польща — 03. 05. 1978, Київ) — архітектор. Брат Євгена Холостенка. Закінчив Київський художній ін­ститут (1929). Від­тоді — у Київській філії проєктного бюро НКВС; 1934—37 — керівник Першої проєктної майстерні Київської міськради, на базі якої 1951 утворено ін­ститут «Київ­проєкт», де 1953—58 та 1961—77 працював головним архітектором; 1945—53 — у Державних архітектурних майстернях Києва; 1959—61 — головний архітектор Республіканських науково-ре­ставраційних майстерень Держбуду УРСР; водночас від 1930 викладав на кафедрі архітектурного проєктува­н­ня цивільних будівель і споруд Київського інженерно-будівельного ін­ституту. 1928 був одним з організаторів першої Всесоюзної конференції Обʼ­єд­на­н­ня сучасних архітекторів. 1930 разом з братом Євгеном, М. Гречиною, В. Заболотним, Й. Каракісом і П. Юрченком створив товариство «Жовтень». Деякий час належав до літературно-мистецького угрупова­н­ня українських футуристів «Нова ґенерація». Використовував форми кон­структивізму, пере­осмислював українське бароко. Отримав 1-шу премію в конкурсі на проєкт Українського державного театру масових дійств (спільно з П. Юрченком, 1930—31). Серед реалізованих проєктів — будинки наукових робітників на вулиці Лютеранська, № 21/12 (1929—39), ко­оперативу «Сяйво» на вулиці Костьольна, № 11 (1931), спеціалістів на Шулявці (нині Берестейський про­спект, № 30; 1933—35), забудова мікрора­йону «Соцмісто» (1936, не завершено через початок війни; 1943 більшість споруд знищено), селища Ветеранів (1947—55), Вер­статозаводу (1948—50) та Жовтневе (1950—56), житловий будинок на вулиці Кудрявська, № 2 (1950—52), комплекс Центрального ботанічного саду НАНУ (1951—64) у Києві, ре­ставрація собору Бориса й Гліба у Чернігові (1952—58), Кирилівської церкви (1955) та Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври (1959—60) у Києві, рекон­струкція Київського театру імені І. Франка (1959—60). Зробив значний внесок у ви­вче­н­ня давньоруського зодчества на території Києва та Чернігова: реконструював дво- та однокамерні тереми 11—12 ст.; зна­йшов один із скарбів срібних прикрас доби Київської Русі; уточнив дату будівництва Іл­лінської церкви; провів дослідже­н­ня архітектурних особливостей і технології будівництва Пʼятницької церкви, Успенського та Спасо-Преображенського соборів; реконструював початковий ви­гляд Десятин­ної та Кирилівської церков, чернігівських княжих теремів; простежив історію Києво-Печерської лаври; під­готував каталог зразків цегли архітектурних памʼяток 10—13 ст.; роз­робив концептуально-проєктну пропозицію зі створе­н­ня історико-археологічного парку-музею «Стародавній Київ» (1970); провадив роботи з від­новле­н­ня Пʼятницької церкви та Золотих воріт.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю