Холостенко Микола В’ячеславович

Визначення і загальна характеристика

ХОЛОСТЕ́НКО Микола В’ячеславович (07. 02. 1902, Київ, за ін. даними — м. Лодзь, Польща — 03. 05. 1978, Київ) — архітектор. Брат Євгена Холостенка. Закінчив Київський художній інститут (1929). Відтоді — у Київській філії проєктного бюро НКВС; 1934–37 — керівник Першої проєктної майстерні Київської міськради, на базі якої 1951 утворено інститут «Київпроєкт», де 1953–58 та 1961–77 працював головним архітектором; 1945–53 — у Державних архітектурних майстернях Києва; 1959–61 — головний архітектор Республіканських науково-реставраційних майстерень Держбуду УРСР; водночас від 1930 викладав на кафедрі архітектурного проєктування цивільних будівель і споруд Київського інженерно-будівельного інституту. 1928 був одним з організаторів першої Всесоюзної конференції Об’єднання сучасних архітекторів. 1930 разом з братом Євгеном, М. Гречиною, В. Заболотним, Й. Каракісом і П. Юрченком створив товариство «Жовтень». Деякий час належав до літературно-мистецького угруповання українських футуристів «Нова ґенерація». Використовував форми конструктивізму, переосмислював українське бароко. Отримав 1-шу премію в конкурсі на проєкт Українського державного театру масових дійств (спільно з П. Юрченком, 1930–31). Серед реалізованих проєктів — будинки наукових робітників на вулиці Лютеранська, № 21/12 (1929–39), кооперативу «Сяйво» на вулиці Костьольна, № 11 (1931), спеціалістів на Шулявці (нині Берестейський проспект, № 30; 1933–35), забудова мікрорайону «Соцмісто» (1936, не завершено через початок війни; 1943 більшість споруд знищено), селища Ветеранів (1947–55), Верстатозаводу (1948–50) та Жовтневе (1950–56), житловий будинок на вулиці Кудрявська, № 2 (1950–52), комплекс Центрального ботанічного саду НАНУ (1951–64) у Києві, реставрація собору Бориса й Гліба у Чернігові (1952–58), Кирилівської церкви (1955) та Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври (1959–60) у Києві, реконструкція Київського театру імені І. Франка (1959–60). Зробив значний внесок у вивчення давньоруського зодчества на території Києва та Чернігова: реконструював дво- та однокамерні тереми 11–12 ст.; знайшов один із скарбів срібних прикрас доби Київської Русі; уточнив дату будівництва Іллінської церкви; провів дослідження архітектурних особливостей і технології будівництва П’ятницької церкви, Успенського та Спасо-Преображенського соборів; реконструював початковий вигляд Десятинної та Кирилівської церков, чернігівських княжих теремів; простежив історію Києво-Печерської лаври; підготував каталог зразків цегли архітектурних пам’яток 10–13 ст.; розробив концептуально-проєктну пропозицію зі створення історико-археологічного парку-музею «Стародавній Київ» (1970); провадив роботи з відновлення П’ятницької церкви та Золотих воріт.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю