Топачевський Андрій Олександрович

ТОПАЧЕ́ВСЬКИЙ Андрій Олександрович (22. 02. 1939, Київ) — письмен­ник, кінодраматург. Син О. Топачевського та М. Макаревич, брат В. Топачевського. Заслужений діяч мистецтв України (2020). Член НСПУ (1993), НСКінУ (1982). Диплом Між­народного кінофестивалю «ЕКО» (Чехія, 1978), премії «Благовіст» (1988), імені І. Огієнка (2001), імені Олени Пчілки (2017), імені В. Чорновола (2019). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1961). Працював кореспондентом газет «Утро Родины» (о-в Сахалін, РФ, 1961—63), «Колгоспне життя» на Закарпат­ті (1963—64). Від 1964 — у Києві: завідувач від­ділу газети «Комсомольское знамя» (1964—71); редактор Української студії хронікально-документальних фільмів та кіностудії науково-популярних фільмів (1971—73); член сценарної колегії Державного комітету кінемато­графії УРСР (1973—88); начальник від­ділу формува­н­ня фільмофонду Міністерства культури і мистецтв України (1993—98), де опікувався збереже­н­ням спадщини українського кіно. Від 1999 — на творчій роботі. Один із засновників в Україні природо­охорон­ного руху в літературі та кіно, послідовно досліджує стосунки людини і природи. За сценаріями Т. 1971—91 створено документальні та науково-просвітницькі фільми «Ті, що живуть поруч», «У спів­авторстві з природою», «Корі­н­ня трави», «Іду до тебе, птах», «До чистої криниці», «Чи вернеться чорний лелека», «Посміхніться вовку», «Зоряний час Либеді», «Примирися в дусі» та ін. Автор науково-популярних книг, оповідань, нарисів із питань екології та культурології (1980—97) в часописах «Київ», «Дні­про», «Вітчизна», «Барвінок». Серед творчих зацікавлень — довкі­л­ля, бібле­їстика, народо­знавство, історія науки.

Завантажити статтю