ЧЕ́РНИЙ Гелій Іванович (02. 04. 1926, Харків — 07. 05. 2007, Київ) — гірничий інженер, фахівець у галузі будівництва. Доктор технічних наук (1983), професор (1993). Закінчив Сталінський індустріальний ін­ститут (нині Донецьк, 1948), де 1949–50 й працював. 1948–49 — на уранових рудниках у Середній Азії; 1950–53, 1956–57 — на шахтах у м. Горлівка (Сталінської, нині Донецької обл.); 1957–58 — в Ін­ституті гірничої справи АН УРСР; 1958–60 — у Державному науково-технічному комітеті при РМ УРСР; 1960–64 — в ін­ституті «УкрНДІ­проєкт» (усі — Київ); 1964–66 — у Київському зональному НДІ екс­периментального проєктува­н­ня; 1966–86 — у Від­ділен­ні геодинаміки вибуху, що в різний час належало до ін­ститутів гі­дромеханіки та геофізики АН УРСР: 1973–75 — за­ступник директора СКТБ, 1975–86 — завідувач від­ділу; 1986–2007 — старший науковий спів­робітник-консультант, провід­ний, головний науковий спів­робітник НДІ будівельних кон­струкцій Держбуду України (обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня: закономірності процесу зруше­н­ня порід при роз­робці рудних і вугільних родовищ під час під­земного міського будівництва; умови стійкості укосів глибоких вибухових виїмок з урахува­н­ням змін будови і властивостей ґрунту під дією вибуху; фізико-механічні властивості ґрунтів при динамічних навантаже­н­нях, зокрема й вибухових; пита­н­ня будівництва та захисту будівель, споруд, територій у складних інженерно-геологічних і сейсмічних умовах України; вибухові методи ущільне­н­ня ґрунтів, зміни їх структури, міцності, фільтраційних властивостей.