Подільська губернія

ПОДІ́ЛЬСЬКА ГУБЕ́РНІЯ  — адміністративно-територіальна одиниця. Охоплювала основний терен українського етно­графічного та історичного краю — Поділля, нині це територія Хмельницької області, Він­ницької області, частково Одеської області, Кірово­градської області, Миколаївської області та Молдови. Створена згідно з царським указом від 12 грудня 1796 у складі Камʼянецького, Ушицького, Вербовецького, Грудецького, Зіньківського, Летичівського і Проскурівського повітів. Надалі складалася з 12-ти повітів: Балтського, Брацлавського, Він­ницького, Гайсинського, Камʼянецького, Летичівського, Літинського, Могилівського, Ольгопільського, Проскурівського, Ушицького, Ямпільського. Центром губернії було м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницької обл.), на початку 1-ї світової війни фактичним центром стала Він­ниця. На заході межувала з Галичиною, з інших сторін — з Бес­сарабською губернією (див. Бессарабія), Волинською губернією, Київською губернією, Херсонською губернією. За пере­писом 1897, у П. г. нараховувалося 7207 населених пунктів (зокрема 17 міст і 120 містечок), у яких проживало понад 3 млн осіб, з них 80,9 % — українці, 12,2 % — євреї, 3,3 % — росіяни, 2,3 % — поляки. Пере­важало сільськогосподарське виробництво, були характерні поміщицькі землеволоді­н­ня. Діловодство до 1833 вели російською і польською мовами, до того часу діяли успадковані від часів Речі Посполитої закони і судові установи. 1832—1914 входила до Київського генерал-губернаторства. За пере­писом 1897, нараховувалося 7207 населених пунктів, зокрема 17 міст і 120 містечок, у яких проживало 3,03 млн осіб, з них українців — 80,9 %, євреїв — 12,2 %, росіян — 3,3 %, поляків — 2,3 %. Станом на 1905 дворянам (шляхті) належало 1,3 млн десятин землі, при цьому 78 % селянських господарств були без­земельними і малоземельними. Основна галузь економіки — сільське господарство. Працювали 52 цукрових заводи та дрібні під­приємства сукон­но-ткацької і шкірооб­робної промисловостей. З проголоше­н­ням УНР у січні 1918 П. г. уві­йшла до її складу (губернським комісаром при­значений Г. Степура), після геть­манського пере­вороту 29—30 квітня 1918 — у складі Української Держави. Геть­ман П. Скоропадський наказом від 13 травня 1918 при­значив Подільським губерніальним старо­стою С. Кісельова. Губернія складалася з 16-ти повітів — до 12-ти старих, а саме Балтського, Брацлавського, Він­ницького, Гайсинського, Камʼянець-Подільського, Летичівського, Літинського, Могилівського, Ольгопільського, Проскурівського, Ушицького, Ямпільського повітів, до­дано ще 4 — Хотинський, Сорокський, Оргієвський, Белзький повіти колишньої Бес­сарабської губернії. Після антигеть­манського пов­ста­н­ня від кінця 1918 — під владою Директорії УНР, після поразки Визвольних змагань 1917—21 — у складі УСРР. Ліквідована 1925.

Завантажити статтю