Подільська губернія

Визначення і загальна характеристика

ПОДІ́ЛЬСЬКА ГУБЕ́РНІЯ — адміністративно-територіальна одиниця. Охоплювала основний терен українського етнографічного та історичного краю — Поділля, нині це територія Хмельницької області, Вінницької області, частково Одеської області, Кіровоградської області, Миколаївської області та Молдови. Створена згідно з царським указом від 12 грудня 1796 у складі Кам’янецького, Ушицького, Вербовецького, Грудецького, Зіньківського, Летичівського і Проскурівського повітів. Надалі складалася з 12-ти повітів: Балтського, Брацлавського, Вінницького, Гайсинського, Кам’янецького, Летичівського, Літинського, Могилівського, Ольгопільського, Проскурівського, Ушицького, Ямпільського. Центром губернії було м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.), на початку 1-ї світової війни фактичним центром стала Вінниця. На заході межувала з Галичиною, з інших сторін — з Бессарабською губернією (див. Бессарабія), Волинською губернією, Київською губернією, Херсонською губернією. За переписом 1897, у П. г. нараховувалося 7207 населених пунктів (зокрема 17 міст і 120 містечок), у яких проживало понад 3 млн осіб, з них 80,9 % — українці, 12,2 % — євреї, 3,3 % — росіяни, 2,3 % — поляки. Переважало сільськогосподарське виробництво, були характерні поміщицькі землеволодіння. Діловодство до 1833 вели російською і польською мовами, до того часу діяли успадковані від часів Речі Посполитої закони і судові установи. 1832–1914 входила до Київського генерал-губернаторства. За переписом 1897, нараховувалося 7207 населених пунктів, зокрема 17 міст і 120 містечок, у яких проживало 3,03 млн осіб, з них українців — 80,9 %, євреїв — 12,2 %, росіян — 3,3 %, поляків — 2,3 %. Станом на 1905 дворянам (шляхті) належало 1,3 млн десятин землі, при цьому 78 % селянських господарств були безземельними і малоземельними. Основна галузь економіки — сільське господарство. Працювали 52 цукрових заводи та дрібні підприємства суконно-ткацької і шкірообробної промисловостей. З проголошенням УНР у січні 1918 П. г. увійшла до її складу (губернським комісаром призначений Г. Степура), після гетьманського перевороту 29–30 квітня 1918 — у складі Української Держави. Гетьман П. Скоропадський наказом від 13 травня 1918 призначив Подільським губерніальним старостою С. Кісельова. Губернія складалася з 16-ти повітів — до 12-ти старих, а саме Балтського, Брацлавського, Вінницького, Гайсинського, Кам’янець-Подільського, Летичівського, Літинського, Могилівського, Ольгопільського, Проскурівського, Ушицького, Ямпільського повітів, додано ще 4 — Хотинський, Сорокський, Оргієвський, Белзький повіти колишньої Бессарабської губернії. Після антигетьманського повстання від кінця 1918 — під владою Директорії УНР, після поразки Визвольних змагань 1917–21 — у складі УСРР. Ліквідована 1925.

Завантажити статтю