Пресняков Олександр Євгенович
ПРЕСНЯКО́В Олександр Євгенович (21. 04(03. 05). 1870, Одеса — 30. 09. 1929, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — історик-медієвіст. Член-кореспондент РАН (1920; від 1925 — АН СРСР). 1889 закінчив 1-у Тифліську гімназію (нині Тбілісі), 1893 — Санкт-Петербурзький університет (учень С. Платонова, О. Лаппо-Данилевського), де був залишений для підготовки до професорського звання, зблизився з О. Шахматовим. Від 1895 викладав історію у приватних гімназіях; від 1907 — приват-доцент, від 1918 — професор кафедри російської історії Ленінградського університету (нині Санкт-Петербург); водночас від 1927 — директор Ленінградського відділення Інституту історії Російської асоціації НДІ суспільних наук. Захистив магістерську дисертацію і видав одну з головних свої праць — «Княжое право в Древней Руси: очерки по X—XII векам» (Санкт-Петербург, 1909; Москва, 1993), надрукував книгу «Образование Великорусского государства: Очерки по истории XIII—XV столетий» (Петроград, 1918), що стала основою докторської дисертації, захищеної 1920. Праці П. мали визначальний вплив на розвиток досліджень з історії Київської Русі, становлення державності, джерелознавства та ін. Його публікації 1907—08 рр. видано під назвою «Лекции по русской истории» (т. 1—2, Москва, 1938—39).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Царственная книга, ее состав и происхождение. Санкт-Петербург, 1893; Правительствующий Сенат в царствование Елисаветы Петровны и Петра Феодоровича // История Правительствующего Сената. Санкт-Петербург, 1911; Московское царство. Петроград, 1918; Образование Великорусского государства: Очерки по истории XIII–XV столетий. Петроград, 1918; Москва, 1998; Александр I. Петроград, 1924; Апогей самодержавия. Николай I. Ленинград, 1925.
Рекомендована література
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
