Ціна

Визначення і загальна характеристика

ЦІНА́ — кількість грошей, сплачена чи отримана за одиницю товару або послуги. Її визначають як грошовий вираз вартості товару чи послуги. Величина Ц. товарів або послуг залежить насамперед від витрат на їхнє виробництво, проте на її формування також вливають й інші чинники: коливання попиту та пропозиції, конкуренція, державне регулювання, монополізм, інноваційність, інфляція, курс валюти, сезонні та географічні фактори, світові Ц. та митні обмеження. Процес формування Ц. товару чи послуги називають ціноутворенням. Ц. виконує низку функцій — облікову, розподільну та стимулюючу. Облікова функція полягає у тому, що Ц. слугує інструментом вимірювання суспільно корисної праці з урахуванням не лише витрат на виробництво та збут, а й чинників, що визначають потребу в товарі; розподільна — Ц. забезпечує перерозподіл вартості додаткового продукту між суб’єктами одного виду економічної діяльності під час формування вартості виробництва, а також між різними секторами економіки під час встановлення ринкової вартості. Лише економічно обґрунтовані, ринково сформовані Ц. здатні повноцінно виконувати стимулюючу функцію, забезпечуючи підприємствам покриття витрат і отримання прибутку, необхідного для успішного ведення комерційної діяльності. Ц. розрізняють: за способом формування — ринкові (біржові, аукціонні, рівноважні), конкурентні, договірні, контрактні, проєктні, прогнозні; за призначенням — для виробничого споживача, для населення, пільгові; за стадіями товаропросування — Ц. підприємства та Ц. реалізації; за каналами руху товарів — оптові (гуртові), відпускні (для виробничого споживача), роздрібні (для населення); за сферою обігу чи галузевої приналежності — закупівельні Ц. на сільськогосподарську продукцію, оптові Ц. на продукцію промисловості, будівельні Ц., тарифи у сфері послуг, транспортні тарифи; за рівнем лібералізації — фіксовані, регульовані, вільні; за ринком збуту — світові та внутрішнього ринку; за територіальним поширенням — загальнодержавні, регіональні, місцеві; за часом дії — постійні, тимчасові (акційні, сезонні, раннього бронювання), динамічні, погодинні, денні; за характером використання — стартові, лімітовані, заставні, Ц. фактичних угод, довідкові.

Завантажити статтю