Ціна

ЦІНА́  — кількість грошей, сплачена чи отримана за одиницю товару або послуги. Її ви­значають як грошовий вираз вартості товару чи послуги. Величина Ц. товарів або послуг залежить насамперед від витрат на їхнє виробництво, проте на її формува­н­ня також вливають й інші чин­ники: колива­н­ня попиту та пропозиції, конкуренція, державне регулюва­н­ня, монополізм, ін­новаційність, інфляція, курс валюти, сезон­ні та гео­графічні фактори, світові Ц. та митні обмеже­н­ня. Процес формува­н­ня Ц. товару чи послуги називають ціноутворенням. Ц. виконує низку функцій — облікову, роз­подільну та стимулюючу. Облікова функція полягає у тому, що Ц. слугує інструментом вимірюва­н­ня су­спільно корисної праці з урахува­н­ням не лише витрат на виробництво та збут, а й чин­ників, що ви­значають потребу в товарі; роз­подільна — Ц. забезпечує пере­розподіл вартості додаткового продукту між субʼєктами одного виду економічної діяльності під час формува­н­ня вартості виробництва, а також між різними секторами економіки під час встановле­н­ня ринкової вартості. Лише економічно об­ґрунтовані, ринково сформовані Ц. здатні повноцін­но виконувати стимулюючу функцію, забезпечуючи під­приємствам покри­т­тя витрат і отрима­н­ня прибутку, необхідного для успішного веде­н­ня комерційної діяльності. Ц. роз­різняють: за способом формува­н­ня — ринкові (біржові, аукціон­ні, рівноважні), конкурентні, договірні, контрактні, проєктні, про­гнозні; за при­значе­н­ням — для виробничого споживача, для населе­н­ня, пільгові; за стадіями товаро­просува­н­ня — Ц. під­приємства та Ц. реалізації; за ка­налами руху товарів — оптові (гуртові), від­пускні (для виробничого споживача), роз­дрібні (для населе­н­ня); за сферою обігу чи галузевої приналежності — закупівельні Ц. на сільськогосподарську продукцію, оптові Ц. на продукцію промисловості, будівельні Ц., тарифи у сфері послуг, транс­порт­ні тарифи; за рівнем лібералізації — фіксовані, регульовані, вільні; за ринком збуту — світові та внутрішнього ринку; за територіальним пошире­н­ням — загальнодержавні, регіональні, місцеві; за часом дії — по­стійні, тимчасові (акційні, сезон­ні, ран­нього бронюва­н­ня), динамічні, погодин­ні, денні; за характером викори­ста­н­ня — стартові, лімітовані, за­ставні, Ц. фактичних угод, довід­кові.

Завантажити статтю