РИМАРЕ́НКО Юрій Іванович (09. 05. 1929, м. Богуслав Київської округи, нині Обухівського р-ну Київської обл. — 10. 09. 2006, Київ) — філософ, право­знавець, політолог. Доктор філософських наук (1974), професор (1982), член-кореспондент АПрНУ (2000). Заслужений діяч науки і техніки України (1989). Державна премія України імені Т. Шевченка (1989). Державна премія України в галузі науки і техніки (2005). Премії імені Я. Галана СЖУ (1972), імені М. Василенка НАНУ (1997), імені Ярослава Мудрого АПрНУ (2002). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1952). Від­тоді працював у органах державної без­пеки; від 1965 — у Ін­ституті філософії АН УРСР; від 1970 — в Ін­ституті історії АН УРСР (обидва — Київ); від 1977 — начальник кафедри філософії, проректор з наукової роботи Київської ВШ МВС СРСР; від 1992 — головний науковий спів­робітник від­ділу історико-політологічних досліджень держави і права України Ін­ституту держави і права НАНУ (Київ); водночас 1995–2002 — завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Київського університету права НАНУ; від 2002 — професор кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України (Київ). Наукові дослідже­н­ня: історія та теорія держави і права, філософія права, етнофілософія. Започаткував в Україні новий напрям наукових досліджень — етнодержаво­знавство. Від­повід­альний редактор низки енциклопедичних ви­дань, серед яких — «Мала енциклопедія етнодержаво­знавства» (1996), «Історико-політичні уроки української державності: Енциклопедичний словник» (1998), «Енциклопедія етнокультуро­знавства» (ч. 1–2, 2000), «Між­народна поліцейська енциклопедія» (2003; усі — Київ).