Приватне виробництво

ПРИВА́ТНЕ ВИРОБНИ́ЦТВО  — форма господарської діяльності (виробництва), сконцентрована на виготовлен­ні матеріальних благ для власного спожива­н­ня (натуральне) або подальшого продажу (товарне). Роз­виток і функціонува­н­ня П. в. забезпечує екс­плуатація (викори­ста­н­ня) приватної власності фізичної або юридичної особи, зокрема приватного капіталу. Приватний виробник бере на себе усі ризики та фінансову від­повід­альність за свою діяльність одноосібно. Метою заснува­н­ня приватного товарного виробництва є отрима­н­ня прибутку від продажу виготовленої продукції. Серед різновидів П. в. ви­окремлюють індивідуальне, коли виробництво здійснює одна фізична особа, яка у процесі виготовле­н­ня товарів екс­плуатує свою приватну власність (приміще­н­ня, засоби виробництва тощо). Значне пошире­н­ня така форма виробництва мала у Середньовіч­чі та доіндустріальному періоді й отримала назву «ку­старне виробництво» (див. Ку­старна промисловість). Індивідуальні ремісники складали основу товаровиробництва, за допомогою не­складних знарядь праці вони виготовляли на продаж товари повсякден­ного вжитку. 

У сучасному світі цей вид виробництва певною мірою можна порівняти з індивідуальним під­приємництвом, де фізична особа є як власником, так і одноосібним працівником на цьому виробництві. Ще один різновид П. в. — сімейне — виробництво товарів і послуг, засноване на приватній власності та трудовому ресурсі, що зосереджений у рамках однієї сімʼї. Сімейне виробництво орієнтоване на екс­плуатацію наявної у сімʼї приватної власності разом із накопиченим капіталом. Це одна з найдавніших форм виробництва, що веде свою історію від роз­витку первісного су­спільства. У часи Середньовіч­чя та ран­нього етапу Нової доби сімейне виробництво було основою більшості європейських су­спільств. Із роз­витком техніко-технологічного про­гресу його по­ступово замінювали мануфактури, фабрики, заводи. Нині в Україні йде робота із законодавчого врегулюва­н­ня сімейного виробництва, зокрема роз­роблено проєкт Закону України «Про сімейне під­приємництво» (2025), покликаний унормувати цю форму організації господарської діяльності. Під­приємництво — форма господарюва­н­ня, заснована на приватній власності одноосібно або групою осіб, з метою одержа­н­ня прибутку. 

Для державної реєстрації під­приємницької діяльності використовують такі організаційно-правові форми: ФОП (фізична особа-під­приємець), ПП (приватне під­приємство), ТОВ (товариство з обмеженою від­повід­альністю). Під­приємництвом в Україні мають право за­йматися громадяни країни та іноземці, які проживають у країні легально. Воно є основою роз­витку малого та середнього бізнесу. Під­приємці залучають до роботи на виробництві на­йманих працівників, за наявності до­зволів здійснюють екс­порт­но-імпорт­ні операції тощо. Керує виробництвом без­посередньо його власник або офіційно уповноважений ним орган (особа). Приватне акціонерне товариство — різновид господарського товариства, фінансовою основою створе­н­ня якого є приватний капітал. Порядок створе­н­ня, діяльність, а також права та обовʼязки приватного акціонерного товариства унормовано Законом України «Про акціонерні товариства» (2008, із подальшими змінами). Усі форми господарської діяльності в країні регламентовано законодавством України, зокрема Кон­ституцією, Господарським і Цивільним кодексами. П. в. у будь-якій країні є основою ринкової економіки та важливим фактором роз­витку під­приємництва, конкуренції й ін­новацій.