Сікорський Казимир Броніславович

СІКО́РСЬКИЙ Казимир Броніславович (26. 09. 1936, с. Ходаки, нині Кременецького р-ну Тернопільської обл. — 16. 04. 2012, Тернопіль) — художник театру, скульптор. Заслужений діяч мистецтв України (1997). Обласна мистецька премія імені М. Бойчука (1992). Закінчив Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1970; викладачі М. Курилич, І. Скобаль). Від­тоді працював на Київському рекламно-виробничому комбінаті. 1974—98 — головний художник Тернопільського українського драматичного театру імені Т. Шевченка. У своїй творчості прагнув до філософського осмисле­н­ня, асоціативної ускладненості, напружених колірних контрастів. С. притаман­ні чітка організація сценічного простору, вміла композиція зорового ряду, загальна сцено­графія виріше­н­ня драматургії твору. Оформив ви­стави: «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1989), «Купало» А. Вахнянина (1993; обидві — Київський театр опери та балету імені Т. Шевченка); «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Борги наші» Е. Володарського (обидві — 1974), «Карʼєра Артуро Уї» Б. Брехта (1975), «Великий чарівник» О. Губарева, «Без язика» за В. Короленком, «Будинок на околиці» О. Арбузова (усі — 1979), «Поки живу — люблю» Ю. Мушкетика (1980), «Привиди» Г. Ібсена (1982), «Роксолана» за П. Загребельним (1985), «Кайдашева сімʼя» за І. Нечуєм-Левицьким (1988), «Маруся Богуславка» М. Старицького (1993), «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича (1998), «Лісова пісня» Лесі Українки, «Маклена Ґраса» М. Куліша, «Тіль Уленшпіґель» Г. Горіна (2002; усі — Тернопільський український драматичний театр імені Т. Шевченка). Від 1980-х рр. за­ймався станковою і монументальною скульптурою. Автор памʼятників Морозенку в м. Збараж, С. Наливайкові у м. Гусятин (обидва — Тернопільська обл.), монумента воїна-афганця у Тернополі.

Завантажити статтю