Юркевич Йосип В’ячеславович

ЮРКЕ́ВИЧ Йосип Вʼячеславович (03. 02. 1855, с. Криве Сквирського пов. Київської губ., нині Житомирського р-ну Житомирської обл. — 25. 11. 1910, Київ, похований у рідному селі) — лікар, громадський діяч, один із фундаторів ко­оперативного руху в Україні. Батько Лева, дід Юрія Юркевичів. У перший день появи на світ Ю. залишився сиротою. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира у Києві (1881). Був членом «Старої громади». У березні 1878 брав участь у студентських заворуше­н­нях з приводу арешту студента М. Подольського, за що був від­рахований з вузу й за наказом київського генерал-губернатора висланий на 2 р. до власного родового маєтку в с. Криве під гласний на­гляд поліції. Збудував там школу (нині його імені), першу в Україні електро­станцію та машин­ну станцію. Від 1881 працював земським лікарем, без­коштовно лікував селян, за що отримав прі­звисько «сонячний лікар»; організував вирощува­н­ня лікарських трав. Неподалік Кривого, в с. Романівка, був маєток Рильських, коли Т. Рильський помер, Ю. став на певний час опікуном його сина М. Рильського (20 квітня 1907 у газеті «Рада» зʼявився перший друкований вірш поета «Весна», присвячений хрещеному батькові). Гостювала у Ю. родина М. Лисенка, лікувався у нього І. Франко, 1908 на консультацію при­їздила Леся Українка. На­прикінці 1900-х рр. практикував у Києві. Спів­працював із часописами «Рада», «Село», «Літературно-науковий вістник» та ін. Автор нарисів «Сучасні сільські малюнки». Під впливом Ю. історик В. Липинський видав монументальну працю «Z dziejów Ukrainy. Księga pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antonowicza, Paulina Święcickiego i Tadeusza Rylskiego» (Kraków, 1912).