Танфільєв Гаврило Іванович

ТАНФІ́ЛЬЄВ Гаврило Іванович (22. 02(06. 03). 1857, Ревель, нині Тал­лінн — 04. 09. 1928, Одеса) — фізико-гео­граф, ґрунто­знавець, геоботанік, болото­знавець. Закінчив Санкт-Петербурзький університет зі ступенем кандидата (1883, за порадою В. Докучаєва обрав для кандидатської роботи тему «К во­просу о флоре чернозема»). Від 1885 працював у департаменті землеробства Міністерства держмайна. 1892 взяв участь у великій екс­педиції з ви­вче­н­ня природи степів Російської імперії, за матеріалами якої під­готував працю «Пределы лесов на юге Рос­сии» (1895 захистив її як магістерську дисертацію). Від­тоді — приват-доцент Санкт-Петербурзького університету; водночас був спів­робітником, від 1899 — головним ботаніком Санкт-Петербурзького ботанічного саду; 1905—20 — професор, завідувач кафедри гео­графії Новоросійського університету в Одесі. 1912 захистив докторську дисертацію «Пределы лесов в полярной Рос­сии по ис­следованиям в тундре тиманских самоедов». 1918—28 — завідувач кафедри ґрунто­знавства Одеського сільськогосподарського ін­ституту; 1918—26 — завідувач від­ділу природничо-історичних досліджень Одеської обласної сільськогосподарської станції та голова секції з ви­вче­н­ня природних багатств Одеської комісії крає­знавства; 1921—28 — завідувач науково-дослідної кафедри геології і гео­графії Одеського ІНО. За­пропонував комплекс лісокультурних заходів (облисі­н­ня степів, закладка лісопитомників, осуше­н­ня боліт Поліс­ся, необхідність раціонального викори­ста­н­ня луків). 1899 разом з М. Сибірцевим, А. Ферхміним склав першу ґрунтову карту Європейської Росії (1900 демонструвалася на Всесвітній ви­ставці в Парижі, автори отримали Великі золоті медалі).