Синцов Іван Федорович

СИНЦО́В Іван Федорович (30. 03(11. 04). 1845, с. Засі­л­ля Могильовської губ., нині Смоленської обл., РФ — 06(19). 07. 1914, Санкт-Петербург) — геолог, палеонтолог, гідрогеолог. Закінчив Казанський університет зі ступенем кандидата природничих наук (Росія, 1868), де від­тоді й працював: від 1869 — приват-доцент, від 1870 — хранитель геологічного кабінету. Від 1871 — доцент, від 1872 — екс­траординарний, 1873—1900 — ординарний професор кафедри гео­гнозії і палеонтології Новоросійського університету в Одесі; від 1900 — гідрогеолог Головного управлі­н­ня неокладних зборів при Міністерстві фінансів. 1871 захистив магістерську дисертацію «Мезозойские образования Общего Сырта и некоторых прилежащих пунктов», 1872 — докторську дисертацію «Об юрских и меловых окаменелостях Саратовской губернии». В одеський період досліджував неогенові поклади та їх фауну в межах пів­ден­но-українських земель та Бес­сарабії. Подав вперше страти­графічне роз­членува­н­ня верх­нього неогену Причорноморʼя, виділив новий ярус — куяльницький. Приділяв багато уваги гідрогеології регіону та геоморфології. Довів пліоценовий час формува­н­ня долин річок Дністер і Пів­ден­ний Буг; уперше виділив куяльницьку терасу на лівому березі Куяльницького лиману; подав свою теорію походже­н­ня одеських зсувів.