Польський Ілля Самійлович
ПО́ЛЬСЬКИЙ Ілля Самійлович (18. 08. 1924, м. Звенигородка Корсунської округи Київської обл., нині Черкаської обл. — 15. 08. 2001, Харків) — композитор, етномузиколог, педагог. Батько І. Польської. Кандидат мистецтвознавства (1978), професор (1993). Лауреат Республіканського конкурсу композиторів (1983). Член НСКУ (1951). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Харківську консерваторію (1949; кл. композиції Д. Клебанова, теорії музики — М. Тіца). 1947—62 — викладач історико-теоретичного відділу Харківського музичного училища; від 1962 — у Харківському інституті культури: 1969—77 — завідувач кафедри теорії музики та фортепіано, 1977—91— доцент кафедри теорії та історії музики, 1991—93 — засновник і завідувач кафедри українського народного хору та музичного фольклору. Водночас від 1960 — голова Правління Музфонду, від 1993 — керівник секції фольклору Харківського відділення СКУ. Серед учнів — В. Осадча, Л. Новикова. Засновник Харківської школи етномузикології. Брав участь у міжнародних, всесоюзних і республіканських конференціях в Україні, РФ, Білорусі, був ініціатором та організатором багатьох міжнародних та регіональних культурних, мистецьких і наукових проєктів. Консультував творчі обʼєднання композиторів-аматорів Полтави, Донецька, Луцька, Хмельницького, Рівного. Виступав на радіо та телебаченні.
Додаткові відомості
- Основні твори
- опери — «Терем-теремок» (1949, лібрето С. Маршака), «Семиріччя» (1959, лібрето М. Чекменьова), «Герої Бреста» (1966, лібрето А. Бачила), «Тихий ліс, або Любимчик» (1968), «Не забудьте, люди!» (1991, лібрето В. Лукашова); балет «Пролісок» (1960, лібрето Б. Котлярова); для фортепіано — «Прелюд», «Скерцо» (обидва — 1946), 5 дитячих п’єс (1947); для фортепіано з оркестром — Концерт; для віолончелі з оркестром — 2 п’єси (обидва — 1947); для оркестру народних інструментів — Білоруська сюїта (1962); для камерного оркестру — Симфонієта; для хору з оркестром — вокально-симфонічна поема «Пісня про дружбу» (слова П. Горецького, І. Муратова, обидва — 1966); для естрадного оркестру — сюїта «Червона гвоздика» (1967); романси, цикли пісень на слова Лесі Українки, М. Лермонтова, Дж. Байрона, О. Пушкіна та інших, музика до театральних вистав.
- Основні праці
- Художні особливості ігрових циклів колядної пісенності на Україні та в Білорусії // Українське музикознавство. К., 1973. Вип. 8; Безцінні народні традиції // Пам’ятники України. 1978. № 4; Теория музыки в ракурсе фольклористики: В 2 ч. Тирасполь, 1990 (співавт.); Гармония в ракурсе фольклористики: В 2 ч. Тирасполь, 1991 (співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
