Ruthenische Revue

«RUTHENISCHE REVUE»

— місячник. Видавали 1903—05 у Відні німецькою мовою. Від­повід­альні редактори і видавці: Р. Сембратович, В. Яворський; видавець — А. Кос. Основне зав­да­н­ня часопису — популяризація українського пита­н­ня в Європі. У ви­дан­ні друкували стат­ті на злободен­ні політичні теми, присвячені насамперед висвітлен­ню українсько-польських та українсько-російських від­носин, історичні та культурологічні роз­відки, стат­ті освітянської тематики, огляди преси, між­народна й українська хроніка. Серед авторів часопису — Т. Богачевський, І. Брик, В. Будзиновський, Н. Вахнянин, І. Горбачевський, М. Грушевський, М. Лозинський, М. Кічура, І. Кревецький, В. Кушнір, В. Левицький, Ю. Романчук, С. Русова, В. Яворський. Найбільша кількість статей політичної тематики належала Р. Сембратовичу. Редакція часопису презентувала українське красне письменство творами Марка Вовчка, Б. Грінченка, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, П. Куліша, Д. Мордовцева, Б. Лепкого, Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, В. Стефаника, О. Стороженка, Лесі Українки, О. Федьковича, І. Франка, Т. Шевченка. Важливим здобутком часопису було роз­по­всюдже­н­ня 1904 серед ві­домих діячів Європи анкети «Заборона української мови в Росії», на яку від­повіли, зокрема, Б. Бʼєрнсон, О. Броунінг, Г. фон Ґерлах, Ф. Оп­пенгаймер. Від­повіді на анкету друкували в 6-ти числах місячника та видали окремою брошурою. Матеріали ви­да­н­ня часто перед­руковували в іноземній пресі — німецькій, французькій, італійській, іспанській, норвезькій, японській. Місячник припинив своє існува­н­ня через смерть Р. Сембратовича. На­ступником часопису став місячник «Ukrainische Rundschau».