Пархомівка (Київська)

ПАРХО́МІВКА

— село Білоцерківського (до липня 2020 — Володарського) ра­йону Київської області. У червні 2020 Пархомівську сільську раду зараховано до Володарської селищної громади. Нині є центром Пархомівського старостинського округу (села Лихачиха, Логвин, Матвіїха, Михайлівка, Надросівка, Ожегівка, Тарган). П. знаходиться на р. Тарган (притока Росі, басейн Дніпра), за 105 км від Києва, 35 км від райцентру та залізничної ст. Біла Церква, 15 км від с-ща Володарка та 12 км від автомагістралі Київ—Одеса. Площа 4,45 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 810 осіб; нині — близько 700 осіб; пере­важно українці. На території П. зна­йдено артефакти давньоруського часу, зокрема зброю та кінне спорядже­н­ня (зберігаються у Білоцерківському крає­знавчому музеї). На думку дослідників, село виникло на­прикінці 16 — на початку 17 ст. За народними пере­казами, назва походить від імені козацького сотника Пархома. Здавна навколишні землі належали князям Вишневецьким. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького та багатьох селянсько-козацьких пов­ста­н­нях, зокрема й на чолі С. Палія. У 18—19 ст. селом володіли шляхтичі Глембоцькі, Чайковські, Крижановські, Браницькі, Маковські, Рудницькі та ін. Після 2-го поділу Польщі 1793 ві­ді­йшло до Російської імперії. 1797—1925 — у складі Київської губ.; 1795—1923 — Сквирського пов. По­близу села проходила межа з Таращанським пов. Тривалий час село було центром Пархомівської волості (до 1923). Тут діяла деревʼяна церква Покрови Богородиці. У середині 1880-х рр. мешкали 1145 осіб, було 169 дворів, діяла школа, працювали 10 вітряних млинів, цегельня та винокурня. 1893 П. при­дбав промисловець, громадський діяч В. Голубєв (встановлено памʼятник), який зробив значний внесок у її роз­виток. Він створив тут показову економію зі статусом заповід­ної, за власні кошти організував чайну, читальню, амбулаторію для лікува­н­ня селян, однокласні училища для хлопців і дівчат, під­тримував двокласне міністерське училище. На початку 20 ст. запланував збудувати в селі нову велику муровану церкву Покрови Богородиці, роз­почав втілювати задум, але 1903 на пере­д­проєктному етапі помер. 1906 зведе­н­ня храму було завершено під на­глядом синів. Проєкт церкви Покрови Богородиці з рисами модерну роз­робив архітектор В. Покровський, мозаїки були виконані за ескізами М. Реріха. Нині храмовий комплекс (належать також бічний вівтар св. Віктора, церковна сторожка, будинок священ­ника, вʼїзні ворота) є памʼяткою архітектури національного значе­н­ня. На­прикінці 19 ст. проживали 1955 осіб, було 217 дворів. Під час воєн­них дій 1918—20 влада неодноразово змінювалася. 1923—30 — у складі Білоцерківської округи; від 1932 — Київської обл.; 1923—62, 1966—2020 — Володарського, 1962—65 — Тетіївського, від 2020 — Білоцерківського р-нів. 1923 у П. — 2080 жителів і 523 двори. Пархомівчани за­знали сталінських ре­пресій, потерпали від голодомору 1932—33 (встановлено імена 533 жертв, 1992 освячено памʼятний знак). Від 17 липня 1941 до 31 грудня 1943 — під німецькою окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 104 воїни-земляки. На початку 1970-х рр. мешкали 1075 осіб. Нині діють гімназія, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія. Серед видатних уродженців — живописець, заслужений художник України Ю. Пацан, військовик, громадський діяч Н. Браватний, церковний діяч Афанасій (Мовчанівський).