Садовник Василь Петрович

САДО́ВНИК Василь Петрович (20. 12. 1934, с. Гордівці, нині Дністровського р-ну Чернівецької обл. — 21. 11. 2005, Тернопіль) — скульптор. Член НСХУ (1982). Закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище № 5 (1954; викладач В. Куров), Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1968; викладачі І. Севера, М. Курилич, І. Самотос, І. Якунін). Від­тоді працював скульптором на Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України. Основні галузі — станкова та монументальна пластики. Його твори вирізняються індивідуальністю й екс­пресією характеру. Митець створив низку психологічно виразних порт­ретів історичних осіб і сучасників, акцентуючи на їхньому багатому внутрішньому світі («Заслужена вчителька УРСР А. Суд-Злочевська, 1978; артист А. Бобровський, 1980). Разом із К. Сікорським створив монументальну скульптурну композицію «Материнський поклик» (Тернопіль, 1985–86). Автор памʼятного знака воїнам-землякам, які загинули в роки 2-ї світової війни, в с. Косів (1981); меморіальної дошки диригенту О. Вітошинському в с. Денисів (1988); памʼятників Б. Лепкому в с. Крогулець (1992), борцям за волю України (1994) та Володимиру Великому (2001) в м. Ланівці, о. Й. Білану в с. Колиндяни (1999), о. М. Михалевичу в с. Чернелів-Руський (2001; усі — Тернопільська обл.), меморіалу «Жертвам Чорнобильської трагедії та ядерних ви­пробувань» у Тернополі (2001). Учасник обласних, зональних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1968. Деякі роботи С. зберігають у Тернопільському художньому музеї, Тернопільському, Бережанському, Кременецькому (обидва — Тернопільська обл.) крає­знавчих музеях.