СТЕПАНЕ́НКО Владислав Олексі­йович (20. 12. 2002, Запоріж­жя — 21. 02. 2025, с-ще Шевченко Волноваського р-ну Донецької обл., похований на Матвіївському кладовищі у рідному місті) — військовик. Солдат. Герой України (2025, посмертно). Закінчив Запорізьку гімназію № 107 та Національний університет «Запорізька політехніка» (спеціальність «журналістика»). 2021 брав участь в операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України. Після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) продовжив від­стоювати її територіальну цілісність. Служив у 23-й окремій бригаді охорони громадського порядку «Хортиця» Національної гвардії України: стрілець, сапер, від квітня 2024 — авіаційний механік-сапер роти ударних без­пілотних авіаційних комплексів спеціального при­значе­н­ня. Виконував бо­йові зав­да­н­ня на найгарячіших напрямках, зокрема по­близу с-ща Степногірськ і с. Камʼянське Василівського р-ну Запорізької обл. та с. Старома­йорське Волноваського р-ну. У травні 2024 по­близу с. Мала Токмачка Пологівського р-ну Запорізької обл. професійно спорядив дрони, якими було знищено 2 вантажівки «Урал» та значну кількість живої сили ворога. Згодом, воюючи на нікопольському напрямку, вразив ворожий комплекс РЕБ «Леєр-2» біля Запорізької АЕС та комплекс ві­део­спо­стереже­н­ня «Муром-М». У жовтні 2024 завдяки його влучному удару була знищена ре­активна система «Град», що планувала роз­почати об­стріл. У січні 2025 по­близу с-ща Шевченко, опинившись у напів­оточен­ні, він 4 доби самотужки при морозах тримав оборону, знищивши понад 17 окупантів та кілька одиниць техніки, після чого зміг вийти до своїх. 21 лютого 2025 разом з по­братимами утримав позиції, які штурмував противник із пере­важаючими силами. Того ж дня загинув унаслідок ворожого артилерійсько-мінометного об­стрілу.