ЯНІ́ЦЬКИЙ Олександр Микола­йович (13(25). 05. 1871, м-ко Комаргород Ямпільського пов. Подільської губ., нині село Тульчинського р-ну Він­ницької обл. — 09. 04. 1943, Німеч­чина) — фізик. Закінчив фізико-математичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1895). Від­тоді учителював у Новозибківській реальній школі (Чернігівська губ., нині Брянська обл., РФ); від 1900 — лаборант Київського політехнічного ін­ституту; водночас від 1903 — викладач Колегії П. Ґалаґана у Києві; від 1910 — Київського Фребелівського педагогічного ін­ституту; 1904 і 1906 — у лабораторії Паризького університету; 1912 — у лабораторії Кембриджського університету (Велика Британія). Під час 1-ї світової війни — головний контролер рентґенівських кабінетів Пів­ден­но-Західного фронту російської армії. 1918 — у Київському українському народному університеті; 1919–20 — приват-доцент кафедри фізики Камʼянець-Подільського українського університету (нині Хмельницька обл.). 1920 емігрував до Німеч­чини, де працював асистентом Кайзер-Вільгельмського ін­ституту біо­фізики (м. Франкфурт-на-Майні). Досліджував біо­логічну дію іонізованого повітря, радіо­активних речовин і рентґенівських променів. Вина­йшов новий тип рентґенівської трубки.