Станчинський Володимир Володимирович
СТАНЧИ́НСЬКИЙ Володимир Володимирович (20. 04. 1882, Москва — 29. 03. 1942) — еколог, орнітолог, діяч охорони природи і заповідної справи. Після закінчення Смоленської гімназії (Росія) вступив на природниче відділення фізично-математичного факультету Московського університету, звідки 1902 відрахований через революційну діяльність. Емігрував до Німеччини, продовжив навчання в Гайдельберзькому університеті. 1915–17 проходив військову службу. 1917 брав участь в організації московської міліції, дослужився до комісара. Вступив до партії меншовиків. Однак восени 1917 завершив політичну діяльність. 1912 брав участь у засіданнях Російського орнітологічного комітету, що опікувався охороною птахів і створенням заповідників. Від 1925 працював у заповіднику «Асканія-Нова» (нині Каховський р-н Херсонської обл.): від 1929 — заступник директора з наукової частини, редагував його «Бюлетень фітотехнічної станції»; водночас від 1930 — завідувач кафедри зоології хребетних Харківського університету. Брав участь у створенні на базі кафедр Університету Харківської філії Українського науково-дослідного зоолого-біологічного інституту, в якій очолював відділ екології з експериментальною базою. Входив до складу Українського комітету з охорони памʼяток природи, організаційного комітету зі створення Всесоюзного товариства охорони природи. 6 листопада 1933 заарештований співробітниками ГПУ; за звинуваченням у причетності до створення та діяльності контрреволюційної організації 24 лютого 1934 судовою трійкою засуджений до 5-ти р. виправних робіт. Спочатку перебував у вʼязниці Харкова, згодом — у низці радгоспів. За зразкову роботу йому дозволили займатися науковою діяльністю (підготував до друку 2 книги з екології та курс зоогеографії для студентів університету) та 4 травня 1936 достроково звільнили. У серпні 1940 заарештований вдруге: за звинуваченням у шпигунстві й антирадянській агітації 21 лютого 1942 засуджений до 8-ми р. таборів. Покарання відбував у Вологодській вʼязниці (РФ), де й помер. Місце поховання невідоме. Зробив вагомий внесок у розвиток заповідної справи, висунувши ідею створення біосферних заповідників та проведення в них моніторингу. Вивчав роль екологічних методів у вирішенні рослинознавчих проблем степу, екологічних напрямів у дослідженні природних комплексів ландшафтів; історіюдіяльності окремих заповідників. Розвивав теорію екологічної диференціації. Випередив американських учених у вимірюванні динаміки маси видової речовини в біоценозі, винайшов спеціальний прилад — біоценометр.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Экологическое направление в зоогеографии // Тр. 1-го Всерос. съезда зоологов, анатомов и гистологов. Петроград, 1923; Экологическая эволюция и формирование фауны // Тр. Смолен. об-ва естествоиспыталей и врачей. 1927. Т. 2; Доповідь науково-експертної комісії, організованої НКО з постанови РНК від 23 липня 1925 року для обслідування державного степового заповідника «Чаплі» (Асканія-Нова), и другие материалы «Доповіді» // Вісті степ. заповідника «Чаплі». 1928. Т. 5; Курс биологии позвоночных. Москва;Ленинград, 1929 (співавт.); К пониманию биоценозов // Тр. Сектора экологии Зоол.-биол. ин-та при Харьковском ун-те. 1933. Т. 1, вып. 1; Экологическое направление в изучении природных комплексов-ландшафтов // Там само. Вып. 3.