СТАНЧИ́НСЬКИЙ Володимир Володимирович (20. 04. 1882, Москва — 29. 03. 1942) — еколог, орнітолог, діяч охорони природи і заповід­ної справи. Після закінче­н­ня Смоленської гімназії (Росія) вступив на природниче від­діле­н­ня фізично-математичного факультету Московського університету, звідки 1902 від­рахований через революційну діяльність. Емігрував до Німеч­чини, продовжив на­вча­н­ня в Гайдельберзькому університеті. 1915–17 проходив військову службу. 1917 брав участь в організації московської міліції, дослужився до комісара. Вступив до партії меншовиків. Однак восени 1917 завершив політичну діяльність. 1912 брав участь у засі­да­н­нях Російського орнітологічного комітету, що опікувався охороною птахів і створе­н­ням заповід­ників. Від 1925 працював у заповід­нику «Асканія-Нова» (нині Каховський р-н Херсонської обл.): від 1929 — за­ступник директора з наукової частини, редагував його «Бюлетень фітотехнічної станції»; водночас від 1930 — завідувач кафедри зоології хребетних Харківського університету. Брав участь у створен­ні на базі кафедр Університету Харківської філії Українського науково-дослідного зоолого-біо­логічного ін­ституту, в якій очолював від­діл екології з екс­периментальною базою. Входив до складу Українського комітету з охорони памʼяток природи, організаційного комітету зі створе­н­ня Всесоюзного товариства охорони природи. 6 листопада 1933 заарештований спів­робітниками ГПУ; за звинуваче­н­ням у причетності до створе­н­ня та діяльності контр­революційної організації 24 лютого 1934 судовою трійкою засуджений до 5-ти р. виправних робіт. Спочатку пере­бував у вʼязниці Харкова, згодом — у низці радго­спів. За зразкову роботу йому до­зволили за­йматися науковою діяльністю (під­готував до друку 2 книги з екології та курс зоогео­графії для студентів університету) та 4 травня 1936 до­строково звільнили. У серпні 1940 заарештований вдруге: за звинуваче­н­ням у шпигунстві й антирадянській агітації 21 лютого 1942 засуджений до 8-ми р. таборів. Покара­н­ня від­бував у Вологодській вʼязниці (РФ), де й помер. Місце похова­н­ня неві­доме. Зробив вагомий внесок у роз­виток заповід­ної справи, висунувши ідею створе­н­ня біо­сферних заповід­ників та проведе­н­ня в них моніторингу. Ви­вчав роль екологічних методів у вирішен­ні рослино­знавчих про­блем степу, екологічних напрямів у досліджен­ні природних комплексів ландшафтів; історіюдіяльності окремих заповід­ників. Роз­вивав теорію екологічної диференціації. Випередив американських учених у вимірюван­ні динаміки маси видової речовини в біо­ценозі, вина­йшов спеціальний прилад — біо­ценометр.