ЧЕРКА́ШИНА-ГУБАРЕ́НКО Марина Романівна (22. 06. 1938, Харків — 28. 06. 2024, Київ) — музико­знавець, музичний критик, педагог. Дочка Р. Черкашина та Ю. Фоміної, дружина В. Губаренка. Доктор мистецтво­знавства (1983), професор (1985), академік НАМУ (2017). Заслужений діяч мистецтв України (2008). Премія імені М. Лисенка (1998). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2013). Членкиня НСКУ (1970). Закінчила Харківську консерваторію (1962; кл. Г. Тюменєвої) та аспірантуру при Московській консерваторії (1970; кл. Б. Ярустовського). Від­тоді працювала у Харківському ін­ституті мистецтв: 1976–84 — завідувач кафедри історії музики; 1985–2015 — завідувач кафедри історії зарубіжної музики, 2017–18 — кафедри оперної під­готовки Національної музичної академії України (Київ). Основний напрям наукових досліджень — історична опера першої половини 19 столі­т­тя, про­блеми інтер­претації історії. Спів­авторка лібрето до опери-балету «Вій» (за одно­ймен­ною повістю М. Гоголя, 1980), авторка опер «Сват мимоволі» (за комедією Г. Квітки-Основʼяненка «Шельменко-денщик»), «Альпійська балада» (за одно­ймен­ною повістю В. Бикова, обидві — 1985), опери-ораторії «Згадайте, братія моя» (за поемою Т. Шевченка «Гайдамаки», 1992), моноопери «Самотність» (за творами П. Меріме, 1994), балету «Майська ніч» (за одно­ймен­ною повістю М. Гоголя, 1988; усі — композитор В. Губаренко), до спів­огри «Сім снів Малахія Стаканчика» (1989, композитор О. Яковчук). Спів­авторка низки проєктів між­народних конференцій, зокрема «Музика і Біблія» (1998), «Чотири столі­т­тя опери» (2000; обидві — Київ), «Музика у просторі культури» (смт Ворзель Київської обл., 2003). Серед учнів — К. Гейвандова, Л. Давимука, І. Драч, В. Кравець, Л. Мельник, Н. Панова.