ТРАВЛЄ́ЄВ Анатолiй Па­влович (11. 09. 1929, с. Ворошилівка Мангушського, нині Комишувате Маріупольського р-ну Донецької обл. — 19. 09. 2016, Дні­про) — геоботанiк, ґрунто­знавець, еколог. Доктор бiологічних наук (1972), професор (1974), член-кореспондент НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (2000). Державна премія України в галузі науки і техніки (2008). Закiнчив Бердянський учительський iн­ститут (Запорізька обл., 1951), Днi­пропетровський університет (нині Дні­про, 1956), де від­тоді й працював: завідувач (1972–92), професор (від 1992) кафедри геоботанiки, ґрунто­знавства та екології. Від­повід­альний редактор між­вузівського збірника наукових праць «Пита­н­ня степового лісо­знавства та лісової рекультивації земель», Головний редактор журналів «Ґрунто­знавство», «Екологія та ноо­сферологія». Фахівець у галузі ґрунто­знавства, степового лісо­знавства, лісового ґрунто­знавства та рекультивації земель. Автор фундаментальних i прикладних праць з про­блем екології, бiогеоценологiї, охорони та створе­н­ня степових лісів та ін. Особливе місце у науковій діяльності Т. належить пита­н­ням еволюції, генезису та класифікації ґрунтів. У степових регіонах він від­крив нові ґрунти — лiсовi чорноземи під байрачною лісовою рослин­ністю. Роз­роблено кон­струкції штучних ґрунтозахисних, меліоративних та рекреаційних лісів у Степовій зоні України, сформовано нові наукові напрями у ґрунто­знавстві та геоботаніці — техноген­не ґрунто­знавство, кон­структивна екологія. Глобальне значе­н­ня мають його праці з рекультивації земель, порушених гірничодобувною промисловістю. Під впливом ідей Г. Висоцького, О. Бельгарда, С. Зонна з ініціативи Т. в Університеті створено нові наукові лабораторії: фізики та хімії ґрунтів, енергетики, радіо­екології, мiкроморфологiї, рекультивації ґрунтів, ізотопної твердофазної мас­спектрометрії. Під керівництвом ученого i за його без­посередньою участю побудовано і від­крито (1980) у середній течії р. Самара (Дні­провської) Між­народний біо­сферний моніторинговий стаціонар — лабораторний триповерховий корпус Комплексної екс­педиції з ви­вче­н­ня лісів Степової зони України (функціонує у складі стаціонарів НАНУ та ЮНЕСКО). Понад 15 р. Т. був головним координатором рекультивацiйних робіт, що виконували на території СРСР, та куратором із питань степового лісо­знавства. Вчений пере­глянув за­старілу теорію неминучої де­градації ґрунтів, що пере­бувають під лісовими екосистемами в Степовій зоні, об­ґрунтував необхідність і пер­спективність подальшого залісне­н­ня як засобу збереже­н­ня чорноземів, бiорiзноманiтностi та припине­н­ня процесів опустелюва­н­ня пів­ден­них ра­йонів України. Автор низки статей в ЕСУ.