Травлєєв Анатолiй Павлович
ТРАВЛЄ́ЄВ Анатолiй Павлович (11. 09. 1929, с. Ворошилівка Мангушського, нині Комишувате Маріупольського р-ну Донецької обл. — 19. 09. 2016, Дніпро) — геоботанiк, ґрунтознавець, еколог. Доктор бiологічних наук (1972), професор (1974), член-кореспондент НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (2000). Державна премія України в галузі науки і техніки (2008). Закiнчив Бердянський учительський iнститут (Запорізька обл., 1951), Днiпропетровський університет (нині Дніпро, 1956), де відтоді й працював: завідувач (1972–92), професор (від 1992) кафедри геоботанiки, ґрунтознавства та екології. Відповідальний редактор міжвузівського збірника наукових праць «Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель», Головний редактор журналів «Ґрунтознавство», «Екологія та ноосферологія». Фахівець у галузі ґрунтознавства, степового лісознавства, лісового ґрунтознавства та рекультивації земель. Автор фундаментальних i прикладних праць з проблем екології, бiогеоценологiї, охорони та створення степових лісів та ін. Особливе місце у науковій діяльності Т. належить питанням еволюції, генезису та класифікації ґрунтів. У степових регіонах він відкрив нові ґрунти — лiсовi чорноземи під байрачною лісовою рослинністю. Розроблено конструкції штучних ґрунтозахисних, меліоративних та рекреаційних лісів у Степовій зоні України, сформовано нові наукові напрями у ґрунтознавстві та геоботаніці — техногенне ґрунтознавство, конструктивна екологія. Глобальне значення мають його праці з рекультивації земель, порушених гірничодобувною промисловістю. Під впливом ідей Г. Висоцького, О. Бельгарда, С. Зонна з ініціативи Т. в Університеті створено нові наукові лабораторії: фізики та хімії ґрунтів, енергетики, радіоекології, мiкроморфологiї, рекультивації ґрунтів, ізотопної твердофазної масспектрометрії. Під керівництвом ученого i за його безпосередньою участю побудовано і відкрито (1980) у середній течії р. Самара (Дніпровської) Міжнародний біосферний моніторинговий стаціонар — лабораторний триповерховий корпус Комплексної експедиції з вивчення лісів Степової зони України (функціонує у складі стаціонарів НАНУ та ЮНЕСКО). Понад 15 р. Т. був головним координатором рекультивацiйних робіт, що виконували на території СРСР, та куратором із питань степового лісознавства. Вчений переглянув застарілу теорію неминучої деградації ґрунтів, що перебувають під лісовими екосистемами в Степовій зоні, обґрунтував необхідність і перспективність подальшого заліснення як засобу збереження чорноземів, бiорiзноманiтностi та припинення процесів опустелювання південних районів України. Автор низки статей в ЕСУ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О процессах адаптации и сильватизации искусственных лесных биогеоценозов к условиям степной среды // Проблемы лесного почвоведения. Москва, 1973; Спутник геоботаника по почвоведению и гидрологии. Дн., 1979; Влияние лесной растительности на черноземы // Русский чернозем — 100 лет после Докучаева. Москва, 1983; Географо-генетические аспекты почвообразования, эволюции и охраны почв. К., 1989; Алюминий. Роль в почвообразовании и влияние на растения. Дн., 1999; Естественные леса и степные почвы (экология, микроморфология, генезис). Дн., 1999 (усі - співавт.).