У́МАНСЬКИЙ Моріц Борисович (23. 02(08. 03). 1907, Житомир — 19. 12. 1948, Київ) — художник театру і кіно. Чоловік Г. Зак, батько Г. Уманського. Сталінська премія (1948). Член СХУ. На­вчався у Київському художньому ін­ституті (1926–30; викл. К. Єлева, В. Татлін). Від 1931 — на Київській студії художніх фільмів (нині імені О. Довженка). Працював у галузях книжкової та журнальної графіки, плаката. Оформив ви­стави «Справа честі» (1931) та «Дві юності» (1935) І. Микитенка, «Загибель ескадри» О. Корнійчука (1933, спів­авт.), «На березі Неви» К. Треньова, «Підеш — не вернешся» І. Кочерги (обидві — 1937), «Украдене щастя» І. Франка (1939), «Молода гвардія» за О. Фадєєвим, «Дванадцята ніч» В. Шек­спіра (обидві — 1948; усі — Київський український драматичний театр імені І. Франка; «Маленькі трагедії» О. Пушкіна (1936), «Прості серця» К. Паустовського (1939), «Зикови» М. Горького, «Роз­лом» Б. Лавреньова (обидві — 1940), «Камін­ний господар» Лесі Українки (1946; усі — Київський російський драматичний театр імені Лесі Українки); кіно­стрічки «Остан­ній порт» (1933), «Щорс» (1935–37), «Олександр Пархоменко» (1941), «Партизани в степах України» (1942), «Не­скорені» (1944), «По­двиг роз­відника» (1947), «Третій удар» (1948; усі — Київська студія художніх фільмів.