СИДО́РЕНКО Андрій Вікторович (04. 06. 1983, Харків) — живописець, мистецтво­знавець. Син Віктора та Наталії Сидоренків. Кандидат мистецтво­знавства (2021). Фіналіст 5-го Між­народного фестивалю мистецтв у Маґдебурзі (Німеч­чина, 2005), конкурсів «Само­оборона» (2007), «MUHi» (2009), проєкту «Ukraine» в Лондоні (2015); призер Між­народного фестивалю мистецтв «La Ferte Bernard» (Франція, 2013). Член НСХУ (2010). Закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, 2007; викл. М. Стороженко), асистентуру-стажува­н­ня при ній (2010). Від­тоді працює в Ін­ституті про­блем сучасного мистецтва НАМУ: молодший науковий спів­робітник, науковий спів­робітник, старший науковий спів­робітник, від 2023 — учений секретар. Основна концепція творчості — образ су­спільства, в якому не практикують критичну рефлексію. Джерела образів С. знаходить у матеріалі повсякден­ності, у візуальній культурі минулого, насамперед кінохроніках 20 ст., де рекламні образи пере­плітаються з ідеологічною пропагандою, формуючи спотворену картину реальності. Працює з різними жанрами, зокрема в живописі, відео й фото­графії, використовуючи їх як взаємодоповнювальні засоби дослідже­н­ня візуальних механізмів соціальної памʼяті та масового сприйня­т­тя. Учасник всеукраїнських та між­народних мистецьких ви­ставок від 2001, зокрема у Відні (2014), Чикаґо (США), Лондоні (усі — 2014–15), м. Уеска (Іспанія), Вашинґтоні (обидві — 2015), м. Куритиба (Бразилія, 2017), м. Сучжоу (Китай, 2019). Куратор та спів­куратор ви­ставкових проєктів Ін­ституту про­блем сучасного мистецтва НАМУ (від 2010). Автор низки статей, присвячених творчості українських митців 1920–1930-х рр.: монументальне мистецтво та спадщина бойчукістів, історіо­графія та джерельна база дослідже­н­ня творчості М. Бойчука, творчі й педагогічні принципи художників Київського художнього ін­ституту, біо­графіка й поверне­н­ня із забу­т­тя ре­пресованих діячів мистецтво­знавства, аналіз творів українського авангарду.