Уляницький Андрій Миколайович
УЛЯНИ́ЦЬКИЙ Андрій Миколайович (13. 04. 1967, м. Червоноград, нині Шептицький Львівської обл.) — художник-кераміст. Чоловік Л. Уляницької. Член НСМНМУ (1994). Закінчив факультет художньої обробки металу Косівського технікуму народних художніх промислів (1986). Працював 1988–90 учителем у Надвірнянській художній школі (Івано-Франківська обл.); 1990–94 — гончарем на малому підприємстві «Чорна кераміка» в Червонограді (нині Шептицький Львівської обл.); від 1995 — на творчій роботі як майстер художнього ковальства та кераміки. Продовжує традиції сокальської кераміки в техніках димлення, ритування, ріжкування й декоративного рельєфного ліплення. Його кована писанка прикрашає фасад світлиці-музею Т. Городецького в Шептицькому (2023). Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1990, зокрема в Торонто (Канада, 1995), Валенсії (Іспанія, 2005). Персональні — у м. Сокаль (Львівська обл., 1994), Києві (2001, 2004), Львові (2003), Червонограді (2008, 2022–23), Самборі (Львівська обл., 2012). Деякі роботи У. зберігають у Історико-етнографічному музеї «Бойківщина» (Самбір), Музеї історії релігії, Художньому музеї «Сокальщина» (обидва — м. Шептицький), художній галереї «Равлик» (Львів), Музеї м. Ченстохова (Польща). Від 2026 — у Збройних силах України.
Додаткові відомості
- Основні твори
- глечик, супниця (обидва — 2010); «Близнята» (2011); скульптура «Вершник» (2022); ваза «Весна» (2023); яйця-брязкальця «Великдень» (2024); серія підсвічників «Трійні» (2020).