СОРО́КЕР Яків Львович (04. 05. 1920, м. Бєльці, нині Молдова — 06. 03. 1995, Єрусалим) — музико­знавець, скрипаль, педагог. Кандидат мистецтво­знавства (1955), доцент (1962). Гри на скрипці на­вчався у Б. Екерлінґа (м. Бєльці), М. Шайї (Париж) та М. Пестера (Кишинів). Закінчив Московську консерваторію (1948; кл. Д. Ой­страха). Від­тоді працював у Кишинівському музичному училищі та музичній школі; 1955–62 — викладач Алма-Атинської консерваторії (нині Алмати, Казах­стан); 1962–76 — доцент, завідувач кафедри теорії, історії музики та гри на музичних інструментах, водночас 1975–76 — засновник та керівник камерного оркестру Дрогобицького педагогічного ін­ституту (Львівська обл.). Від 1976 мешкав у Ізраїлі. 1977–87 — альтист Єрусалимського симфонічного оркестру радіо і телебаче­н­ня, також концертував із камерними ансамблями. Наукові дослідже­н­ня: світова, російська, єврейська та українська музика. Особливу увагу приділяв ви­вчен­ню української музичної культури в найширшому аспекті, зокрема досліджував українські елементи у творчості західних і російських композиторів. Упорядкував книгу «Рос­сийские музыканты-евреи» (у 2-х т., Ерусалим, 1992). Автор низки статей та матеріалів в українських західних часописах Великої Британії, Канади, Німеч­чини, США.