Самарська Ганна Миколаївна
САМА́РСЬКА Ганна Миколаївна (01. 12. 1941, за паспортом — 15. 01. 1942, с. Богданівка Яготинського р-ну Полтавської обл., нині Бориспільського р-ну Київської обл.) — майстриня петриківського розпису й живописець. Мати Т. Вакуленко. Народний художник України (2009). Заслужений майстер народної творчості УРСР (1977). Премія імені К. Білокур (1998). Державні нагороди. Членкиня НСХУ (1977), НСМНМУ (2001). Освіта середня. Мистецтва навчалася в К. Білокур (1952–58). У 1960–61 працювала в Києві в артілі «Художпром» Міністерства місцевої промисловості, де засвоїла особливості петриківського розпису; 1961–90 — на фабриці петриківського розпису «Дружба» (нині — «Петриківський розпис»): художник-виконавець, від 1970 — творчий майстер; 1990–2000 — художник петриківського розпису творчого обʼєднання «Петриківка» (обидві — смт Петриківка, нині с-ще Дніпропетровської обл.). У 1970-х рр. познайомилася й подружилася з М. Тимченко. Виконує петриківські розписи, зосереджується також на квітковому живописі, розвиваючи традиції К. Білокур. Роботи С. вирізняються своєрідністю композиційних і колористичних рішень. Мисткиня має авторський упізнаваний стиль. Невідʼємний елемент кожної її роботи — квіти, що сплітаються в стилізовані орнаменти у двовимірній площині розпису й набувають обʼємності, реалістичності й довершеності в живописних творах. Художниця вміє побачити й зобразити на полотні казково прекрасний світ природи — виписати кожну рослинку, пелюсточку, прожилку. Учасниця обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок від 1964. Персональні (у 1990-х —2000-х рр. — 14 виставок) — у Петриківці, Дніпропетровську (нині Дніпро), Харкові, Запоріжжі, Коломиї (Івано-Франківська обл.), Чернівцях, Києві, Яготині (Київська обл.), Богданівці. Деякі роботи С. зберігають у Національному музеї декоративного мистецтва (Київ), Дніпровському, Запорізькому Сумському художніх музеях, Дніпровському історичному музеї, Музеї народного мистецтва Слобожанщини (Харків).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Осінній букет» (1973), «Вінок на могилу солдата» (1974), «Село» (1976), «Український ранок» (1977), «Тюльпани» (1984), «Квіти — мої діти», панно «Птах» (обидва — 1988), триптих «Провесінь», «Зимова казка», «Спокій», таця «Золоте сяйво» (усі — 1991), таріль «Пташечка» (1992), «Весняні квіти», «Щедра осінь України», «Тепле літо», «Калина» (усі — 1993), «Красуня-жоржина», «Клематиси та іриси», диптих «Гладіолуси» (усі — 1994), «Ніч», «Квіти та плоди», «Космічний подих» (усі — 1995), «Соняшник», «Птах у калині», «На грядці» (усі — 1996), «Вічність», «Хліб, мистецтво, святість» (обидва — 1997), «Почаїв. Пресвята Богородиця» (1998), «Дари природи» (1999), «Світає, край неба палає», «Червона рута та калина», «Осінь прийшла», «Моя Україна», «Осінь», «Вечір» (усі — 2000), «Квіти під калиною», диптих «Польові квіти» (обидва — 2001), «Золото землі» (2003), «Мамина хата» (2004), «Південна царівна», «Кавуни» (обидва — 2005), «Бабине літо» (2007), «Мамина доля. Солдатська вдова», «У нашому саду» (обидва — 2009), «Квітує літечко» (2010), «Рута», «Мальви» (обидва — 2011), «Весняний птах», «Осінні ягоди» «Хризантеми й чорнобривці» (усі — 2013), «2014» (2014), «Яблуня» (2015), «Терновий вінок» (2017), «Квіти сонця» (2019); серія декоративних панно «Земле моя» (1980–85).





