СТЕПАНЕ́НКО Олександр Олександрович (10. 06. 1953, с. Дружно-Надеждівка Пʼятихатського р-ну, нині Бог­дано-Надіївка Камʼянського р-ну Дні­пропетровської обл.) — архітектор, живописець, графік. Чоловік Л. Степаненко. Член НСАУ (1980), НСХУ (2019). На­вчався в художній студії при Будинку піонерів у м. Олександрія (Кірово­градська обл., 1961—70). Закінчив архітектурний факультет Полтавського інженерно-будівельного ін­ституту (1976). У 1977–2013 працював архітектором у Херсонському проєктному ін­ституті «Ді­промісто»; водночас за сумісництвом близько 20 р. — гідом-пере­кладачем в «Інтуристі». За проєктами С. побудовано багато громадських та житлових споруд у Херсоні та області, зокрема онкологічний диспансер, обласну поліклініку, обласну стоматологічну поліклініку, будинок «Укртелекому» на вул. Бєлінського, один із головних корпусів Херсонського університету, житлові будинки, школи, дитсадки, магазини, кавʼярні тощо в Херсоні. Ві­домий як аквареліст; створює роботи також у техніці олії. Основна тематика робіт — зображе­н­ня різних куточків України та зарубіж­жя, види Херсонщини, стара архітектура Херсона, його краєвиди й памʼятки. У серії «Старий Херсон» зобразив історичні місця міста, зафіксувавши його первісну виразність, самобутність. Створив акварельні мініатюри Криму до ви­да­н­ня «Адам Міцкевич. “Кримські сонети”: Поетичні пере­клади Людмили Степаненко» (Хн., 2013); ілюстратор інших книг дружини. Як художник-карикатурист на­друкував у періодичних ви­да­н­нях понад 300 графічних робіт. Учасник обласних, всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок від 1979, зокрема в м. Лодзь, художнього пленеру «Zamek-2001» у Пере­мишлі (обидва — Польща).