ЦАРИ́Н­НИЙ Іван Михайлович (10. 02. 1952, х. Бочиївщина, нині у складі м. Яготин Борис­пільського р-ну Київської обл. — 23. 03. 2000, м. Яготин) — поет. Член НСПУ (1979). Після закінче­н­ня Житомирського ПТУ працював на Яготинській ком­пресорній станції та Баришівському заводі «Блискавка» (Київська обл.). Закінчив Вищі літературні курси Літературного ін­ституту в Москві (1987), пере­їхав до Миколаєва. Керував обласною молодіжною літературною студією «Джерела», на­прикінці 1980-х рр. був активістом Миколаївської організації НРУ та товариства «Просвіта». 1989–92 — головний редактор незалежної газети «Чорноморія». Писати поезії почав досить рано, однак дебютував лише 1977 у періодиці, на його перші вірші схвально від­гукнувся І. Драч. Провід­ними в творчості є про­блеми взаємин між людиною та природою, духовності, історичної памʼяті поколінь, витоків ро­зумі­н­ня й усві­домле­н­ня гармонії, краси, моральних цін­ностей людиною. Поезії Ц. мелодійні та ліричні, проникнуті ніжністю й теплом, деякі з них покладено на музику (пере­важно для дітей). Улюблений образ поета — світло: воно йому тремтить, пере­ливається, бринить і щемить, дихає, сміється, біжить. Чимало віршів присвятив К. Білокур, живописом якої поет захоплювався. Окремі твори публікували в журналах «Дні­про», «Ранок», «Україна», газеті «Пів­ден­на правда» тощо.