ШУЛЬГИНА́ Лідія Савівна (21. 01. 1897, Київ — 28. 04. 1938, там само) — етно­граф, керамолог. Сестра П. Тартаковського, дружина В. Шульгина. На­вчалася на гео­графiчному факультетi Київського унiверситету (1919–1920), закiнчила Ленiн­градський унiверситет (нині Санкт-Петербург, 1928). Працювала науковим спів­робітником Музею (Кабiнету) антропологiї та етнології iменi Хв. Вовка у Києвi (1921–33), була членкинею Етно­графiчної комiсiї при ВУАН. Здійснила низку екс­педицiй на Чернiгiвщину, Вiн­нич­чину, Київщину та iншi регiони України. Зiбрала й описала тисячi музейних екс­понатiв, роз­робила наукові про­грами з методики збира­н­ня фольклорно-етно­графiчних матерiалiв («Пасiчництво», «Засоби та способи пере­несе­н­ня вантажу», «Народний календар» тощо). Також описала про­граму дослідже­н­ня національних меншин. На основi зi­браного польового матерiалу під­готувала цiнні етно­графiчні та керамологічні роз­відки. Ви­вчала iсторiю ткацтва, подільського гончарства. 1933 заарештована «за контреволюцiйну дiяльнiсть», однак через 2 мiсяцi звiльнена, оскiльки теми її дослiджень були аполiтичними. 29 березня 1938 заарештована вдруге, 11 квiтня того ж року засуджена до роз­стрiлу. Реабiлiтована 1957.