СТРУМИ́ЛІН Станіслав Гу­ставович (справжнє прі­звище — Струмил­ло-Петрашкевич; 17(29). 01. 1877, с. Дашківці Літинського пов. Подільської губ., нині Він­ницького р-ну Він­ницької обл. — 25. 01. 1974, Москва) — економіст, статистик. Доктор економічних наук (1934, без захисту дисертації), академік АН СССР (1931). Герой Соціалістичної Праці (1967). Сталінська (1942) та Ленінська (1958) премії. Державні нагороди СРСР. На­вчався у Санкт-Петербурзькому електротехнічному ін­ституті (1896–99, за участь у революційному русі та страйках був від­рахований і від­правлений на службу в російську армію), закінчив комерційне від­діле­н­ня Санкт-Петербурзького політехнічного ін­ституту (1914). Від 1902 декілька років пере­бував на засла­н­нях. Від 1916 — завідувач від­ділу статистики Особливої наради з палива Міністерства торгівлі та промисловості, 1918–19 — Петро­градського обласного комісаріату праці, 1919–23 — Наркомату праці; 1921–37 — на керівних посадах у Держплані СРСР; 1942–46 — за­ступник голови Ради філій АН СРСР; водночас 1921–23 — професор Московського університету, 1929–30 — Московського ін­ституту народного господарства, 1931–50 — Московського економічного ін­ституту, 1946–50 — Московського фінансового ін­ституту, 1948–74 — Московської академії су­спільних наук. Наукові дослідже­н­ня присвячені пита­н­ням управлі­н­ня народним господарством, планува­н­ня, демо­графічного про­гнозува­н­ня, політ­економії соціалізму, економічної історії, т. зв. наукового комунізму, соціології, філософії. Брав участь у роз­роблен­ні системи матеріальних балансів; за­пропонував один з методів побудови індексу продуктивності праці (індекс Струмиліна); сформулював закон спадної продуктивності шкільного на­вча­н­ня, дослідив залежність між ступенем кваліфікованості працівників та термінами їх на­вча­н­ня.