Гук-Фіґоль Ольга Василівна
ГУК-ФІ́ҐОЛЬ Ольга Василівна (06. 04. 1961, с. Старокозаче Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл.) — живописець. Дружина О. Фіґоля. Членкиня НСХУ (2013). Закінчила Львівське училище прикладного мистецтва (1980; викл. Р. Безпалків, С. Костирка), Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1987; викл. І. Гапʼяк, Ю. Скандаков, М. Безпальків, С. Заблоцька). Працює від 1996 викладачем відділу монументально-декоративного малярства Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва. Творча манера мисткині вирізняється чітким малюнком і впевненим, динамічним мазком. Колористика складна, багатошарова, елегійна. Розтушовуючи контури, подрібнюючи на окремі складові форму й фокусуючись лише на окремій деталі, мисткиня намагається стерти грань між реальністю та уявленням. Учасниця всеукраїнських і міжнародних (м. Перемишль, 1998; м. Новий Сонч, 2013; обидва — Польща) мистецьких виставок від 1998. Персональні — у Артемівську (нині Бахмут Донецької обл., 1991; разом з чоловіком), Львові (2010–11, 2020–21, 2024), Івано-Франківську (2011).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Сутінки» (1998), «Час» (2000), «Європа» (2002), «Загублене світло» (2004), «Літній настрій» (2009), «Середмістя» (2012), «Груші» (2013), «Гранати», «Чорногорія» (обидва — 2014), «Квіти для мами» (2016), «Південь», «Ранок», «Колючі сутінки», «Цикламеновий шепіт» (усі — 2018), «Загублене світло» (2024).









