ФЕ́ДОРОВ Михайло Михайлович (20. 08(01. 09). 1867, м. Катеринодар, нині Краснодар, РФ — 29. 03. 1945, Київ) — фахівець у галузі гірничої механіки. Академік АН УРСР (1929). Заслужений діяч науки РРФСР (1932). Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий ін­ститут (1895), Вищу школу електрики в Парижі (1903). Від 1895 працював на шахтах Донбасу та Криворіж­жя; 1905–06 — у Санкт-Петербурзькому, 1906–19 — у Катеринославському (нині Дні­про) гірничих ін­ститутах: 1915–19 — професор кафедри гірничозаводської механіки; 1919–24 — професор кафедри вищої математики, 1920–23 — проректор, 1921 — ректор, 1922 — декан факультету соціального вихова­н­ня Камʼянець-Подільського ІНО (нині Хмельницька обл.); 1923–24 — професор кафедри сільськогосподарської механіки Камʼянець-Подільського сільськогосподарського ін­ституту; 1924–32 — професор кафедри гірничої механіки Московського гірничого ін­ституту; 1929–34 — голова Кафедри гірничої механіки АН УРСР; 1934–39 — директор, від 1939 — завідувач сектору машинобудува­н­ня, науковий консультант Ін­ституту гірничої механіки АН УРСР (обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня присвячені пита­н­ням динаміки рудникового під­йомного устаткува­н­ня, рудникової вентиляції, роз­рахунку рудникових турбомашин. Роз­робив загальну теорію турбомашин і рудникових під­йомних машин; уперше отримав основне динамічне рівня­н­ня під­йомної установки з по­стійним радіусом навива­н­ня; у галузі від­центрових вентиляторів за­пропонував спосіб обчисле­н­ня найвигіднішого діаметра колеса; за­пропонував новий метод ступінчастого трубо­проводу з ланок зі змін­ною товщиною стінки для водовід­ливу з глибоких шахт, основні провід­ні принципи щодо роз­рахунку трубо­проводу стисненого повітря.