ЯШКЕ́ВИЧ Іван Адамович (01. 02. 1923, м. Нью-Йорк, США — 07. 09. 2000, Київ) —композитор, баяніст, педагог. Професор (1979).У 8-річному віці втратив зір внаслідок ускладне­н­ня від хвороби. Закінчив Московську школу-інтернат для сліпих (1941; кл. Г. Шаміна), Київську консерваторію (1949; кл. М. Геліса). Працював солістом-баяністом Московського естрадно-концертного обʼ­єд­на­н­ня Всеросійського товариства сліпих (1941–42), баяністом Будинку від­починку для льотчиків 3-го Українського фронту (1944–45), артистом Філармонії, солістом оркестру народних інструментів Українського радіо (1950–61; усі — Київ), викладачем баяна Свердловського музичного училища (нині Єкатеринбург, РФ, 1943–44), курсу теорії, гармонії, сольфеджіо та класу баяна Музичного училища (1946–48), спеціальної методики на курсах під­вище­н­ня кваліфікації вчителів середніх та вищих педагогічних закладів при Педагогічному ін­ституті (1945–46), Національної музичної академії України (1957–2000; усі — Київ): від 1973 —доцентом, від 1979 — професором кафедри народних інструментів. Також керував секцією народно-інструментального музичного обʼ­єд­на­н­ня викладачів Дитячих музичних шкіл Києва (1962–69). Серед учнів — В. Дорохін, О. Кміть, І. Марченко. Володів віртуозною виконавською технікою. Автор низки творів, серед яких —танго «Вечір» (1962), Сонати у старовин­ному стилі (1965), Поліритмічні етюди, Українська полька (обидва — 1968), Шкільна кадриль (1970)та концертних обробок для баяна В. Стеценка, С. Рахманінова, Г. Венявського, Й. Штраус­са, Й.—С. Баха, Ґ. Генделя. на будівлі Національної музичної академії України Я. встановлено меморіальну дошку.