Херсонський державний університет
ХЕРСО́НСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ УНIВЕPСИТЕ́Т
Заснований 1917 на базі евакуйованого Юрʼївського (нині Тарту, Естонія) учительського інституту як Херсонський педагогічний інститут. На початку 1920-х рр. перейменований у Херсонський ІНО, згодом — в інститут соціального виховання. 1924–98 — імені Н. Крупської. Від 1933 — державний педагогічний інститут, від 1998 — державний педагогічний університет. Від 2002 — сучасна назва. Від 2022 розташований в Івано-Франківську. У структурі Університету — факультети цифрових технологій, природничих наук та математики; бізнесу і права; філології, журналістики та мистецтв; медицини, здоровʼя та спорту; педагогіки, психології та соціальної роботи; Бериславський фаховий педагогічний коледж, Генічеський фаховий коледж. Навчальний процес забезпечують 216 викладачів, серед яких — 41 доктор, 132 кандидати наук, 2 члени-кореспонденти НАПНУ. Вагомий внесок у розвиток закладу зробили М. Бойко, І. Мойсієнко, О. Ходосовцев, М. Пентилюк, О. Співаковський (від 2018 — ректор), М. Львов, Д. Мальчикова, В. Кобець, С. Омельчук, І. Попович, В. Песчаненко. Навчаються понад 2200 студентів. В Університеті сформувалися наукові школи: лінгвокогнітивних та комунікативно-прагматичних аспектів дослідження тексту, інноваційних технологій викладання іноземних мов у середніх та вищих навчальних закладах України, технологій формування комунікативно-професійної компетентності майбутніх фахівців гуманітарної сфери в умовах стандартизованої мовної освіти, фундаментальних та прикладних проблем освітньої галузі, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, теорії й практики кримінального процесу та криміналістики, соціалізації дитини в сімʼї, реалізації освітньої траєкторії здобувачів вищої освіти в моделі трисубʼєктної дидактики. ВНЗ — засновник видань «Чорноморський ботанічний журнал», «Науковий вісник Херсонського державного університету», «Природничий альманах», «Південний архів (історичні науки)», «Інсайт: психологічні виміри суспільства». Перший директор — Ф. Страхович (до 1919).