КО́ВАЛЬ Юрій Микола­йович (01. 01. 1939, м. Котовськ Одеської обл.) — фахівець у галузі фазових пере­творень та роз­робле­н­ня функціональних матеріалів з ефектом памʼяті форми. Брат В. Коваля. Доктор технічних наук (1985), професор (1990), член-кореспондент Національної академії наук України (2000). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1984), спільна премія Академії наук УРСР та Польської Академії наук (1987), премія імені Г. Курдюмова Національної академії наук України (1999). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1962). Від­тоді працює в Ін­ституті металофізики Національної академії наук України (Київ): від 1985 — завідувач від­ділу фазових пере­творень, водночас 1990–2003 — за­ступник директора з наукової роботи. Здійснює загальне керівництво роз­витком наукових напрямів наукової школи мартенситних пере­творе­н­ня імені Г. Курдюмова. Засновник наукового напряму — фізичні основи управлі­н­ня характеристиками мартенситних пере­творень з метою отрима­н­ня оптимального по­єд­на­н­ня над­звичайних фізико-механічних параметрів і міцнісних властивостей матеріалів. Сформулював основні рівня­н­ня термо­стійкої рівноваги фаз, які ґрунтуються на принципі локального балансу рушійних сил мартенситних пере­творе­н­ня на між­фазних границях; роз­робив систему диференціальних рівнянь, які до­зволяють з однієї позиції описувати як зовнішні, так і внутрішні гістерезисні цикли під час мартенситних пере­творень; установив закономірності мартенситних і між­мартенситних пере­творень у сплавах з неоднорідностями різноманітної природи.