Канівський вік і регіоярус
КА́НІВСЬКИЙ ВІК І РЕГІОЯ́РУС (від назви м. Канів Черкас. обл.) — вік палеогенового періоду та відклади, що утворилися в той час. Новий стратон був виділений після ретел. вивчення наприкінці 19 — на поч. 20 ст. Г. Радкевичем у р-ні Канів. дислокацій товщі підбучац. кварц-глауконіт. пісків. Він обґрунтував їхню стратигр. самостійність, за складом фауни молюсків встановив приналежність до ранньоеоцен. віку, а особливості літол. складу відобразив у виділенні горизонтів «a-b-c-d». Водночас побл. Києва та в межах Черніг. і Полтав. губ. аналог. відклади вивчав П. Армашевський, який згодом у геол. описі аркуша 46 «Полтава–Харьков–Обоянь» «Общей геологической карты России» («Тр. Геол. Комітета», 1903, т. 15, № 1), спираючись на дослідж. Г. Радкевича та власні спостереження, запропонував виділити ці відклади у самост. ярус — канівський. Первісно за стратотип. розріз слугувало відслонення побл. колиш. с. Монастирок (нині більшу частину затоплено Канів. водосховищем). Оскільки відслонення в ярах повністю задернувалися, й цей стратотип був втрачений, то прийняли новий розріз побл. с. Трахтемирів Канів. р-ну. У стратигр. схемах 1987 і 1993 прийнято ранг «горизонту», у Стратигр. кодексі України 1997 — ранг «регіоярусу». Канів. регіоярус (К. р.) співставляють з іпрським ярусом Міжнар. стратигр. шкали, канів. вік охоплює часовий інтервал 55,8–48,6 млн р. тому. У Дніпров.-Донец. западині значно нижче базису ерозії залягають глибоководні канів. відклади потуж. до 70–80 м. На периферії канів. мор. басейну в межах Канів. Придніпров’я, на правому березі р. Десна південніше м. Новгород-Сіверський Черніг. обл. і на пн. окраїнах Донец. складчастої споруди поширені відносно мілководні та прибережні фаціал. різновиди, потуж. яких не перевищує 15–20 м. У стратотип. р-ні канів. відклади представлені товщею зеленувато-сірих кварц-глауконіт. пісків із проверстками кременистого пісковику, а також проверстками різнозернистого кварц. піску у нижній (горизонт «a») і серед. (горизонт «с») частинах розрізу (потуж. 18–20 м). У глибоковод. зонах Дніпров.-Донец. западини відклади К. р. у верх. частині — піски зелені, дрібнозернисті, кварц-глауконітові, глинисті з проверстками бурувато-зеленувато-сірих піщанистих глин, у нижній частині розрізу, в приконтакт. зоні — товща (до 2 м) перешарування різнозернистих пісків, кременисто-глинистих пісковиків, буро-сірих глин і фосфорит. конкрецій (потуж. 25–30 м). Нижня частина канів. відкладів складена перешаруванням аргілітів, піщанистих глин, кременистих пісковиків, алевролітів. У контакт. зоні з підстелюючими відкладами — пачка різнозернистих, різноверствуватих кварц. пісків (потуж. 45–50 м). Глибоковод., найбільш повний розріз К. р. С. Мороз розчленував за літол. ознаками на лебедин. та срібнин. світи. З палеонтол. решток у канів. відкладах встановлені молюски, аглютинов. форамініфери, диноцисти, радіолярії і спікули губок. Див. також Кайнозойська ера і група та Палеогеновий період і палеогенова система.
Рекомендована література
- Радкевич Г. А. О нижнетретичных отложениях окрестности Канева // Зап. Киев. об-ва естествоиспытателей. 1900. Т. 16, вып. 2;
- Мороз С. А., Пелипенко Ю. М. Новітня стратиграфічна схема нижнього палеогену Північної України // ГЖ. 1969. Т. 29, № 1;
- Зосимович В. Ю., Зернецький Б. Ф., Андреєва-Григорович А. С., Люльєва С. А., Маслун Н. В., Рябоконь Т. С., Шевченко Т. В. Регіояруси палеогену платформної України // Зб. наук. пр. Інституту геол. наук НАНУ. К., 2005;
- Зосимович В. Ю., Цыба Н. Н. Опорный разрез каневского региояруса в с. Трактемиров // Мат. 33-ї сесії Палеонтол. товариства НАНУ. К., 2011.
Завантажити статтю
