Канюк Сергій Іванович

Визначення і загальна характеристика

КАНЮ́К Сергій Іванович (псевд. і крипт.: Кс, Недоленко, С. Аннюта, Синюта, К. Юнак, С. К., С... та ін.; 15. 07. 1880, с. Хлівище, нині Кіцман. р-ну Чернів. обл. — 15. 03. 1945, м. Маріїнськ Кемеров. обл., РФ) — громадський діяч, письменник, педагог. Син Зиновії, батько Яреми Канюків. Закін. Чернів. учит. семінарію (1901). Учителював, працював шкіл. інспектором, журналістом, друкувався у г. «Буковина», «Громада», «Іскра», календарях, альманасі «На шляху», «ЛНВ». Співпрацював у тижневику «Промінь» (м. Вашківці, нині Вижниц. р-ну Чернів. обл.). 1918 брав участь в організації КП Буковини, згодом вступив до с.-д. партії, був ред. її друк. органу — г. «Воля народу» (1919–20), а також тижневиків «Громада» (1921) та «Народ» (1923) у Чернівцях. Упорядкував і нелегально надрукував (під псевд. С. Аннюта) «Співанник робочих» (Чц., 1920). Зазнавши переслідувань румун. окупац. влади, 1922 емігрував до СРСР. Працював у Наркомосі та Наркоматі робітн.-селян. інспекції УСРР, у Харків. центр. б-ці. Брав участь у діяльності організації «Західна Україна». Автор кн. «Дидактика. Доповнена “Основами логіки”» (1911) та «Букваря» (Чц., 1921); істор.-публіцист. праць «Під чоботом румунських бояр» (Х., 1930) і «Буковина в румунській неволі» (К., 1930); віршів, оповідань, нарисів, статей на пед. і політ. тематику, опубл. у ж. «Західна Україна», «Червоний шлях», «Більшовик України», у яких з марксист. позицій висвітлював проблеми історії рев. руху на Буковині. Видав кн. «Тарас Шевченко» (Чц., 1920), у якій умістив добірку його творів і власну статтю про поета. Репрес. Реабіліт. посмертно. 1989 у Львові видано «Образки з життя» К.

Завантажити статтю